у часі прогулянок степом...

____передмова...

ми скрупульозно вивчаємо космос, удивляємося в очі Просторочасу...намагаємося вивчити його, підлаштуватися до нього, а (іноді!) шукаємо можливі підлаштування його до себе - його! цього Бога всього навколишнього і поза навколишнім...і усе те заради збереження нас як виду... - бо ми не хочемо зникати з мапи Усесвіту...........

ми створені з того, з чого створено Всесвіт. 
а Всесвіт - з матерії чорної створено.
то ж ми є (по суті!) матерія чорна. 
так би мовити, підсумок дослідів Просторочасу - 
Бога хаосу і пертурбацій, 
смерті, життю, руйнувань, відтворення і перетворень...
...і раптом ось ми - така собі крапочка-успіх! - 
з"явились в розкритій долоні у Бога Всього Над Усім. 
крапочка чиста у відблисках краху, руйнацій аж чорна,
але в життєдайних веселках надій на майбутнє...
кохана, закохана зронена з тої долоні Всесвіту вічності 
раптом, недбало, отак...ненароком. 
і в швидко плинних, неспинних процесіях 
тихо забута, загублена Просторочасом... - 
а ми вже вивчаєм, досліджуєм, 
мріємо підлаштувати Його - цього Бога Над Богом всього! - 
на догоду собі...отакі ми зухвалі, брутально нахабні, 
завзяті, сміливі, відважні! 
ми в прагненні жити, вижити, 
ствердитися серед інших життів, 
таких же, як ми - крапочок-успіху дослідів Просторочасу - 
Бога хаосу, смерті, життю, 
відтворення і перетворень, 
миті, вічності...діти Його - 
ми послідовники у непокорі неспокою! 
нескорені зреченню, вироку, 
Всесвітом на швидкоруч уготованому 
в апо - 
       каліптичних 
                  містеріях 
                           нам 
                   у чорній 
            матерії...