(!)
Чай,
Як ліки..,
Що прагнуть
Здоров'я
І... тіла дихання
Живе,
Бо в цьому --
Мистецтво,
Як думка творіння,
Що є натуральне
Й святе,
Де таїнство було --
У волхвів і мольфарів..,
Забуте,
Затерте,
Загублене,
Знищене --
В фарм-концернів
Політиці зла,
Що ліки провадять --
На згубу й споживу,
В політику кожного
Дня,..
Але ще є знання,
Як відголос Роду,
Щоби насолоду
Сприймати свого
Почуття --
У кожнім ковтку,
Того чаю простого,
Трав'яного,
Яким знаєм секрет --
Дома, з медом,
Пити,..
Вгощатись,
Лікуватись,
Грітися,
Кайфувати
І жити...
----------------------------------------------------
29.09.2020; Paris (C.P)
-----------------------------------------------------
(!)
"Тяню" , «Тянау» — "золотий eлiксир" , (яп. 茶の湯 тя но ю)
-----------------------------------------------------------------------------------
Китайська чайна церемонія ( «гунфу-ча» ) — "золотий eлiксир"
Традиційна чайна церемонія називається «гунфу-ча», де останній склад перекладається як «чай», а перші два — «вище мистецтво».
Приблизно, десь — V в. до н. е., Лао-цзи запропонував ритуал з чашкою "золотого еліксиру".
Цей ритуал процвітав в Китаї багато століть, аж до монгольської навали, де японці вже взяли свій традиційний ритуал "Чайної церемонії" з Китаю і дали їй назву Тянау (яп. 茶の湯 тя но ю), або дослівно "Тяною",.. під якою вона широко відома у світі, як чайнe мистецтво спілкування (Тянау, Тяню).
ТЯНОЮ — Японська чайна церемонія (Тяню)
Чайна церемонія (яп. 茶の湯 тя но ю), «шлях чаю», мистецтво чаю» (茶道 садо:, тядо:) — специфічна ритуалізована форма спільного чаювання, створена в середні століття в Японії і по теперішній час культивована в цій країні.
З'явившись спочатку, як одна з форм практики медитації ченців-буддистів — стала невід'ємним елементом японської культури, тісно пов'язана з багатьма іншими культурними явищами.
Священик Іккю Содзюн( 1394-1481), настоятель храмового комплексу Дайтокудзі в Кіото, навчив чайної церемонії свого учня Мурата Дзюко (Сюко).
Останній розвинув та перетворив чайну церемонію в ритуaл і навчив її проведенню колишнього сьогуна Асікага Йосіміцу, давши, таким чином — традиції «путівку в життя».., як і в більшості країн, в Японії все, що приймалося зaзвичай у правителя (навіть відійшовшoгo від справ), тут же входило в моду у підданих.
Мурата слідував покладеної, в основі церемонії, ідеї «вабі» - прагненню до простоти і природності, почасти, на противагу пишності і розкоші самурайських «чайних турнірів».
Він об'єднав чотири основні принципи чайної церемонії:
гармонія (和 — ва),
шанобливість (敬 — Кей),
чистота (清 — сей)
і тиша, спокій (寂 — дзяку).
Подальший розвиток чайної церемонії забезпечив Дзео Такено (1502-1555).
Він почав використовувати для церемонії спеціальну будову — чайний будиночок (тясицю), якому, відповідно до принципу «вабі», був наданий вигляд селянського будинку з солом'яним дахом.
Він же ввів у вживання, в церемонії, керамічний посуд грубої роботи...
======================================
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
