|
18 липня 2019
Анатолій Власюк |
Ти знищила всю нашу переписку.
Минулого тобі не жаль.
І підвела останню риску.
В очах твоїх стоїть печаль.
Тепер ти будеш жити з цим, кохана.
Мене нема і ніби є.
У серці кровоточить рана.
Життя буденністю уб’є.
У тебе будуть кращі й щасливіші,
Розумніші, мудріші – мов царі.
Заповниш ними серця ніші.
Програєш все ж собі парі.
Ти слово дала, що ніколи
Не буду я в твоїх думках.
Не загудуть вже мертві бджоли,
Коли кохання бачиш крах
І в’ються хлопці безупинно
Навколо тебе, мов в’юни.
А ти смієшся їм невинно
Радіють щастячку вони.
Здається, буде, як ти хочеш.
Нове кохання все ж не йде.
Слова ти ніжності муркочеш.
Сама ж не знати чого ждеш.
І лиш вночі – самотня й тиха.
І сон утік уже давно.
Ти зі страхом чекаєш лиха.
На кухні п’єш собі вино.
Ти думку цю женеш щосили.
І Богу молишся увись.
І все ж шепочеш мені: “Милий,
Вернись, будь ласочка, вернись”.
… Ти знищила всю нашу переписку.
Минулого тобі не жаль.
І підвела останню риску.
В очах твоїх стоїть печаль…
Анатолій ВЛАСЮК
29 травня 2016 року
| 0 | 702 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
