|
18 липня 2019
Анатолій Власюк |
Ти йшла собі, щаслива й горда.
В очах застигла лиш сльоза.
Гучні лунали вже акорди.
На небі визріла гроза.
Не здашся ти на зло стихії.
І не покажеш вже йому,
Що зруйнував твої він мрії,
Й нема поплакатись кому.
Це він нещасний, що покинув
Таку красиву й молоду.
До тебе голос з неба линув:
“Живи, бо Я тебе веду”.
До нього ти в думках верталась,
Хотіла заглушити біль.
З жахіттями нічними зналась.
А він на рани сипав сіль.
Хоч серце вирви у знемозі,
Навіки щоб його забуть.
І засинаєш знов в тривозі,
Самотності проходиш путь.
Час не лікує, лиш калічить.
Душа страждає і болить.
Здаватися тобі не личить.
Ти мусиш, дівчинко, ще жить.
Твоєї жертви не вартує
Той, в кого закохалась ти.
Він плачу твого не почує.
Спали до відступу мости.
… Ти йшла собі, щаслива й горда.
В очах застигла лиш сльоза.
Гучні лунали вже акорди.
На небі визріла гроза…
Анатолій ВЛАСЮК
28 травня 2016 року
| 0 | 723 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
