Ти книги читай – роздумуючи відпочивай.
Тобі ще стільки всього треба навчитись:
Боятись перестати, свій страх на глум підняти,
Зуміти за себе постояти,
І правду в очі всім казати,
Собі за це та інше не дорікати!
Ти вільна, мисляча людина!
Природи ти творіння, землі дитина.
Ти не ганчірка, не клубочок і не м’ячик,
Власне життя ти маєш – бог це бачить.
Не дозволяй у себе право забирати
Своїм життям розпоряджатись.
За власні вчинки ти САМА відповідаєш,
Чи дозволу запитуєш, чи помочі чекаєш.
Хоча твоє життя схоже на глину,
Лиш ти зліпити зможеш з себе Людину.
Якщо на інших будеш покладатись,
В чужому театрі тобі лялькою стати…
Тоді не забудь собі нитки вчепити,
Бо прийдеться грати, а не просто жити.
А якщо ти іншим все ж таки докоряєш,
Це докори собі невірно направляєш...
Якщо сама себе не можеш реалізувати,
Тоді годі спасіння від інших чекати!
Вони своїм життям заледве управляють,
Для твоїх проблем лише залишки рішень мають.
Якщо самі для себе не зможуть щось зробити,
То твоєю ціною спробують себе становити.
На твоєму житті будуть експериментувати,
Як власні проблеми успішно розв’язати.
У все, що робиш, любов свою вкладай,
Позитивним мисленням усе сприймай,
У серці, де гніздяться спокою думки,
Не водяться рани і злі колючки,
Немає знемоги, нудоти, ниття,
А йде насолода барвистим життям.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
