Дзеркало

Щодня кожен з нас прокидається. Хто - на роботу, хто - на навчання, хто - до дітей, наш "профайл",здається, інший, але ні. Уявіть, що зараз навколо вас багато дзеркал. Що ви бачите? Ви бачите себе. Чи все правильно? Чи все правильно у тих людей, котрі оточують вас? Чи все так, як бажаєте ви?

Відсоток тих чи інших відповідей буде дуже різним.

Стереотипи, за якими ми живемо, дуже міцні. Фінансова зосередженність, соціальна статусність, зовнішній вигляд, гострае зосередження на так званій меті. Людина є сильнішою за будь-якого робота. Вона пре як танк, та чи завжди туди, куди потрібно? Чи завжди початок є вірним..

Ви прокидалися з думкою про позитивні вібрації? А про те, що обличчя - то є не тільки частина тіла, а й  душа (і те що в ній), і щось та душа трохи перекошена, зморшкувата, і з тим треба щось робити.

І зараз в бік екрану йтимуть емоціїї такого типу: Це хто перекошений? Це хто зморшкуватий? Та я просто perfect. І тут я ловлю вас на тому, що про таку штуку, як Позитивні вібрації, ви не те що не знаєте, ви це просто пропустили, бо почали перевіряти свою ідеальність. Якщо у вас пішла реакція, отже вас зачепило хоч трішки.

А тепер перегляньте всю цю ситуацію з дзеркалами. Як ви почали читати цей текст, як змінюєтсья ваше обличчя, чи контролюєте ви його, як ви відчуваєте певне протиріччя чи, навпаки, вам все одно. Дивіться за вашими рухами, за зміною погляду, за позою, в якій ви сидите. Чи здаєтеся ви собі гармонійними та цілісними?

Зараз ви можете бути вдома, їхати в метро, сидіти на парі чи в офісі, а може ви - продавець-консультант і в цю мить вибігли на перерву, щоб випити філіжанку кави, і наштовхнулися на цю статтю.

 А тепер моделюємо ситуацію, коли ви у колі друзів, в магазині, транспорті, з родиною, у ванній чи навіть просто їдете в ліфті. Довкола вас дзеркала. Я можу посперечатися, що жоден з вас не намагався себе зловити на тому, який ви насправді, яким бачать вас інші, чи хотіли би ви бачити такого себе.

Мова не йде про цілодобовий контроль, кайдани стриманності, замашки "інтелігента" .. Мова про те, що як глянути на кожного відмитого від косметики, оголеного від кутюрних та кежуальних шат і омитого від штучних солодких ароматів, чи бачимо ми любу оку картинку? Перед вами постане оригінальна версія.

Давайте ще приховаємо мовні, мімічні та фізичні параметри. Просте, голе, трохи може опецькувате, не гримоване, ще й німе - щось. Уявіть себе таким. Оголіться, сядьте перед дзеркалом, уважно дивіться на себе, що ви випромінюєте у цей момент? Забудьте про недоліки. Що ви відчули? Ви можете сподобатись собі? Дайте відповідь. А тепер "голим" (умовно, уявіть собі) ви опинилися на вулиці. Все, чим ви можете керувати, - це вираз обличчя, постава, погляд, мова рухів. Чи все збалансоване? Вам страшно бути голим? Ну звісно.

Що ви робите? Червонієте, шукаєте чим би прикрити себе, намагаєтеся вдертися в закрите приміщення, адже оголення зараз - це сором, мистецтво, порно індустрія. Це також. Але, в першу чергу, Оголення - це свобода! Спробуйте розчинитися. В цей світ кожен з нас прийшов вільним. З роками, як то кажуть, обличчю все ріднішими стають зморшки, тіло і шкіра вже не такі як раніше, ми женемося в магазин за сумішшю інгредієнтів у баночці з яскравими написами "Ми врятуємо фейс", "Ми відновимо пружність дупи ", і ми купуємо все це, свято віруючи.

Тут у моїй пам'яті виринає чудовий фільм - "Смерть їй личить" (режисер Роберт Земекіс, сценаристи - Мартін Донаван та Девід Кепп), суттю якого є еліксир вічної молодості.

"В одному невеликому флаконі ... Фонтан молодості. Секрет вічного життя. Сила стародавнього напою. Іноді він працює ... іноді ні"

Фільм, наразі, є дуже актуальним. Молоденька Меріл Стріп, Голді Хоун та жвавий красуник Брюс Уілліс влаштовують погоню за бездоганним виглядом, досконалим обличчям та тілом, і щоб те все було навічно. 
Хильнувши еліксиру і не доклавши титанічних зусиль, маючи лише бажання (і воно в тому фільмі дійсно щире) фейс на довго молодим не збережеш.

Чи не здається вам, що ми подібні до героїв цього фільму в данний час?

І все ж, ми повернемося до теми оголення. До чого ведеться? Ви вже полюбили себе у своїх дзеркалах?
Які відчуття? Вам складно чи комфортно? Ваші м'язи розслаблені? Очі не бігають у пошуку прикриття?
На всі ці питання, написані тут, хотілося б чути відповіді й розуміти - чи зрозуміли вм мене.

Я не прагну закликати вас відмовлятися від косметики, гарного одягу, спортзалу; я не хочу позбавити вас вашого комфортного існування... Лише цікаво, ці всі слова хоч на мить розслабили ваше лице, пом'якшили погляд, розправили плечі, виструнчили хребет, а може вони просто відволікли вас?