СВІТ НЕ СПИТЬ
Філософ Григорій, почуй - світ не спить:
Майдан як розпечена сковорода.
Вогонь від шин шкварчить.
Юрба -
тече вулицями мов лава вулкана.
Для бунтарів бочки за барабани.
Не водою,
а кров'ю
вмивають руки кати.
Спадають корони з корупціонерів.
Втікають зрадливі гетьмани.
А далі, війна.
На стіну стіна.
І з завойовницької псевдокультури -
лунають вибухи, і вилітають кулі.
Розтопчують імператив Канта
чоботи окупанта.
О невже,
наші подвиги й жертви -
лиш для зміни угрупування
одних, іншими олігархами,
і поповнення Європи
добровільними остарбайтерами.
Світоглядно інша моя Україно.
Здобуток твій воля.
Поезій країно.
Вдосконалюй долю.
Важливі закони
ті що правди кордони,
як фундаменти для побудови
нової світобудови,
не секонд-хендового змісту,
а світу некстмодернізму.
Наші інші світи
мають право світити
у небі космізму
сонцями наступного змісту,
Україну підняти до космопросторів
галактик ідейних зорів.
Лиш тоді недаремні стояння твої на холодних зимових майданах,
і картини що пишуть червоним по-білому перебинтовані рани,
коли змінить країна світогляд буденний,
на яскраві світи некстмодерні.
НЕКСТМОДЕРНІ ПІСНІ
Моя дівчинко з тілом сонячним,
і з зоряною душею.
Не допусти щоб світ проковтнув тебе,
як велика риба малу.
Створи себе.
Друзям скинь по емейлу
свій погляд.
Підіймайся як сходами власним світоглядом.
Некстмодерні пісні -
Світу зміни перехресні.
Це новина мега слова.
Волі музики обнова.
Не згуби різнобарвні мрії
в сірій реалії.
Так говори -
щоб розсувалися гори.
Не загубися в ідеологемах
придуманих іншими.
Будь від системи сильнішою.
Некстмодерні пісні -
Світу зміни перехресні.
Це новина мега слова.
Волі музики обнова.
Підніміться сини,
створіть з України
синоніми істинної свободи,
станьте до боротьби
з диктаторами та окупантами,
захищайте її - хто словом,
а хто стволом,
лайком,
і поцілунком,
та розбудуйте своїми світами
нашу зоряну Україну,
зложіть некстмодерними піснями
її цивілізацію розвитку,
і світобудову розквіту.
Некстмодерні пісні -
Світу зміни перехресні.
Це новина мега слова.
Волі музики обнова.
Моя дівчинко з революційним мисленням,
і новим почерком свободи осмислення,
не дай коханню пропасти
від псевдоморалізованої напасті,
щоби не вирішували депутати
кого і як кохати.
Некстмодерні пісні -
Світу зміни перехресні.
Це новина мега слова.
Волі музики обнова.
ЦЕ ПРОБИВАЄТЬСЯ НОВА ЛІТЕРАТУРА
Створити сайт --
мов райський сад...
Де корабель космічний -- флешка.
Й навіть мобілки есемеска
несе в собі найвищий сенс...
В мій віртуальний світ --
повір.
На моніторі як душа,
а тіло стукає по клавішах.
Всесвітня павутина електрона --
скидає книгу паперову з трона.
Бо покоління що прийде без блату,
ніхто не вдіне в розкіш фоліанту,
за гроші не придбають собі слави
його безстрашні вільні самвидави.
А розлетяться світом інтернету
відверті вірші космосу поетів,
і загоряться зорі з їхніх творів,
закрутяться планети із промов...
Це інші інженери ідеалів.
Це модельєри всесвіту обнов.
Крізь конформізми, догми, й кон'юктури,
це пробивається нова література.
***
Вірю в космічних людей,
як в творців світів ідей,
особистостей з особливих материків,
з ще не відкритих планет - провідників,
нових рукописних небес...
І сумніваюсь
в пересічній цивілізаційній стадії,
в бездумній юрбі, як стаді,
котре, гонять пастухи геополітичні
на пасовища економічні,
видаючи владний батіг
за культурний оберіг.
Я хочу законів, які давали би кожному простір свободи,
як місце для власної світобудови -
свого сонця добра,
і землі його правди,
і щоб для літер літератури цифри не були б за перешкоди,
та законодавче підгрунтя не прокладало би зайвих меж
для феномену людських можливостей...
Бажаю аби в країні -
був і мій край,
а не руїна -
з мрій.
Тому, на противагу політичним ідеологізмам,
презентую некстмодернізм,
як розвиток філософії нових світів
в людях, і їх дивовижних відкриттів...
АНОНС НЕКСТМОДЕРНІЗМУ
Коли зрозумієш, що пазли законів цивілізації,
це лише ситуації,
технічні ідеї,
а не філософська мозаїка ідеалу.
І комісії з моральності не сприяють досконалості
лише обмеженості.
І міра твоєї свободи
в довжину ланцюга
в руках громади,
І вільніший за тебе навіть вуличний волоцюга.
І прожити одною дниною,
та навіть воскреснути знову людиною,
це замало,
і просто по-колу.
Тоді, починаєш щось робити :
Можливо гримати римами,
як дверима.
Плювати на критику.
Сміятися з класики на смітнику.
І після безсонних ночей,
в роздумах про природу речей,
створити інший наступний зміст,
і встати на повний зріст,
відкривши в собі вдосконалювача, творця,
зі словесного сонця,
здатного світити ідеями
добра всеможливими,
в світах цих,
і інших...
І на противагу життєвій миттєвості,
матеріальній малості,
придумати себе багатоваріантного,
в доброгармонійному поєднанні вселюдського, всесвітнього...
Впіймавши вічність в досконалому,
занотувати її в душі
як в космічній капсулі,
що полетить в інше...
Коли закінчиться це.
А поки, на Землі цій принадній
жити радісно,
повноцінно,
і творити оновлену систему цінностей...
В ідеях наступних світоглядів,
і світобудов -
анонсувати некстмодернізм.
І не варто втрачати оптимізм,
навіть коли заблокують редактори,
і поріжуть коректори,
не журитись
від рішень журі
про неприсудження премії.
Бо в тебе є своя прерія,
своя мрія,
стіна,
і істина.
І навіть маловідомість
непробудить злість,
коли вдячний творцю
за можливість цю -
робити не кар'єру,
а творити нову літературу,
як план, як проект, з землями тілесними,
і душевними зорями.
Лише феноменальні поети
висловлюють в творах планети,
мов боги, що створили все
у Всесвіті,
і пішли...
Так і ти напиши ...
Застарілому, заперечливе - не.
І створи щось наступне...
ДІАЛОГ КУЛЬТУР
В час війни і розрухи.
Є вихід в них.
Це прихід не месій.
Але їхня місія -
надважлива.
Де зброя безсила.
Коли політик
заводить в тупик.
І обертаються проти людей, як тортури -
псевдокультури.
Десь тоді, коли смерть уже косить без смислу.
Появляються з вічності мислень
вони - добрі велетні слів.
Нові вісті, в подобі послів.
Винахідники щастя й любові.
Котрі завжди праві.
І загальнолюдськими дорогами миру
стають землі, і води, і мудрості милі...
Вони ті що уміють цінити планети усерозмаїття,
та научать усіх досягати гармоній Всесвіття.
І цей діалог культур -
порятує від куль,
і відродить народи,
відкриє друге дихання для свободи.
Від диктаторів, чи то князьків,
і озлоблених книжників,
в них немає лаврових вінків.
Та по-совісті вищих віків -
в нагороду дано їм творити -
світи...
Це вони - геніально безмежні поети !
Будьте ними. Підіймися над межами ти...
* * *
Бачу в твоїх очах невідомі світи,
незнайомі планети в просторах космічних,
непрочитані мною слова почуттів,
і мовчання в них райського співу птахів,
заглядаю у їх глибину загадкову
і втрачаю в юрбі цю красу, випадково,
як в оманливім леті зозулі
вже не відшукати тебе на Землі,
випадає все з колій, і кане у лету,
лиш не впадуть вірші перехожим під ноги,
не опалі листки —
не накриють сніги,
бо в поета перо чарівне, всеможливе,
бо мені не дано все прийняти як є,
бо поет у душі переписує світ,
де вірші — це зірки, дум матерій проекти,
і будує незнані з любові планети
розмріявши Всесвіт
до щастя всецвіття…
Сотворити із слова свій космос душі,
Дарувати галактики віршів —
всім людям Землі,
це поетів — орбіти, і долі.
КОСМОС ДУШІ
Моя особистість складається з :
я-щастя в формі життя,
яке присутнє в безлічі розмаїть моїх я,
в шляхах вседобра,
на планетах любові,
у зорях світла істини,
що описані в творах,
між якими злагода гармонії розмаїття.
Вони основи, маяки, плани,
і шляхи розвитку,
та співвідношення з людьми, з Всесвітом, з Богом ...
В них моя матерія розмаїття,
сила волевиявлення,
скарбниця пам"яті.
Вони мої переконання-уподобання,
що підтримують світлом висловленого,
і орбітами обдуманого, -
загальні гармонії в душі,
і її втілення, та стосунки земні.
Їхнім поетичним випромінюванням -
не допускаю руйнації,
очищую душу,
перетворюю помилки і навіть зло на доброякісну ніч,
колиску майбутніх світил...
Ними прокладаю траєкторії
до багатоваріантності блага,
всеможливості, безмежності, форм і змістів щастя,
його ідеалів буття,
як істини життя.
Вони мого мислення мова,
як змістоформи душевтілень.
В них моя твердиня духу,
і сила думки,
моя безсумнівність цінностей,
іншоцивілізація на Землі,
і еволюція свободи істини у Небо...
Їхні чорні рядки як родюча рілля
на світлім, в світі, у Всесвіті...
Мандрую душею як космосом,
живу то на одних
то на інших ідейних планетах.
Сяйвом матерії мислення,
відзеркаленням моєї душі,
побачиш їх
у творчому вимірі існування,
в наступних галактиках тексту
Всесвіту...
ЛЮДИНА
Фройд шукав не там,
бо як би не вдивлятись в викривлені дзеркала сновидінь,
справжньої людини всеодно не побачиш.
Лише свідомість, що зложена з безлічі ідей
висловлених мовою, є - галактикою
де люди запалюють своє сонячне добро,
та оселяються на планетах любові,
й відкривають гармонійні орбіти свого космосу думок
для процвітання, і щастя, як найвищого задоволення
матеріями життя !
Жити на Землі
втіленим в матерії чуттєвих задоволень,
і старатись віднайти на ній
свій маленький рай -
доброгармонійний з природою , суспільством,,
і державою ( котра не повинна бути диктатором
по-відношенню до людської особистості,
а має стати другом...)
Використати Земну сходинку -
для освіти душі,
збагачення її досвідом матерії,
і ідеями свідомості...
В Душі - мапа у Всесвіт, міст до раю, план ідеалу...
Бути поетом - це як архітектором взаємодії
задля всещастя Всесвіту,
збагачення себе його всескарбами.
І поділитися з ним світу свого дарами...
***
Я був як сивий вожак, що знає -
де летіти голодній зграї,
що в засніженім полі шукати,
як у лісі людськім виживати.
Неземні мені снились весни,
де гніздились мрії чудесні.
Там в мережі нової свободи
одягався у інші моди.
Награвав ще незнані ноти,
попри те що навколо проти.
Перехожі проходили мимо,
себе для інших творив незримо.
Та долаючи світобудову
швидкоруч прилаштовану знову,
творю в Всесвіті інших себе я,
із гармонією в есеях.
І слова то мої планети,
загоряються в нотах зорі,
серця космосу це проекти,
в новім просторі -
в некстмодерні.
В некстмодерні, в некстмодерні,
тут любові небуденні,
зміни сталого в талих водах -
недаремні, недаремні...
В некстмодерні, в некстмодерні,
тут жовтневими вітрами засівають другий Всесвіт,
і квітневими дощами напувають інші весни.
В некстмодерні, в некстмодерні,
тут любові небуденні,
зміни сталого в талих водах -
недаремні, недаремні...
В некстмодерні, в некстмодерні,
йдуть на подіум моделі,
і художники картини нині пишуть в некстмодерні.
Еволюція натури,
Революція культури,
на сходинці некстмодерній.
В некстмодерні, в некстмодерні,
тут любові небуденні,
зміни сталого в талих водах -
недаремні, недаремні...
АРТ-ПОЛЕ ЗМІН
Після зими.
Замість холодних сонць.
Як пост-історії хурделиць.
Лиш вона завжди права:
Контр-аргументом
некст-пора,
арт-полем змін
від некстмодерної весни,
мені несе іншопланетні сни.
І ти замін
теж потребуєш,
наново мрії сформатуєш,
з нових людей,
перевантажиш день.
Інші світи, своїй коханій намалюю
наяву,
Зіграю музику незнану
наднову.
В арт-полі змін, ріллю культури
на клавіатурі
переверну знов
і знов.
Земля обнов
набуде,
й небо нове
буде.
***
Сняться мені незнайомі сайти
де заходжу слухати ще не написані пісні,
сняться потяги котрими їду
в ще не заплановані поїздки...
Лиш не снишся мені ти -
що наяву виходиш на зупинці
в паралельні світи
які не перетинаються.
Лиш десь в душі залишається
відчуття твого значення в майбутньому...
Це все інтуіція - компас душі
не простий інструмент виміру
для заплутаних доріг,
загублених світів,
і ще не прокладених орбіт
де зможуть перетнутися навіть паралелі
у сферах що нині за межею досяжного...
Певно це воно,те шосте чуття
як маловідома здатність душі
(на відміну від обчислювальної машини)
вираховувати природу дива...
ЯКБИ ТИ ЗНАЛА
Якби ти знала,
Якби ти в цю ніч не спала.
Як недоречно день заліг,
Що зникне білий світ з під ніг,
І перший сніг завжди розтане.
Вдінеш навиворіт жакет,
Наче життя,
Наперекрій,
Без крилів мрій
весна ніколи не настане.
Якби ти знала,
о якби ти тільки знала.
Яка є музика, земля, і небеса,
Які ще з нами не відбулись чудеса,
Що запланую мрію неймовірну :
Зробити сцену -
некстмодерну,
відкрити світу -
всесвіт нот і тексту.
Якби ти знала,
о якби ти тільки знала.
Які планети почуттів
лише для тебе я відкрив,
які поля тобі стелив,
яких непізнаних світів...
Якби ти знала,
Якби ти в цю ніч не спала.
Скажи мені
в якому дні
зумієм в небі мрій зустрітись,
в зорях бажання загорітись,
коли і де
в кохання наше ми прийдемо,
його сузір'ями новими назовемо.
Якби ти знала,
о якби ти тільки знала.
Якби ти знала,
Якби ти в цю ніч не спала.
* * *
Майстрові слова невизнання не страшне наче пустеля,
бо посеред людської пустоти
слова лиш справжні спраглим за джерела
і дереву з ідеї прорости.
В безоднях, в безнадіях, там де мрії ----
знецінились мов висохлі моря,
лиш той не пропаде, в кого в душі -- ріки поезії,
і береги добра.
Як сотворити із нічого щось живе --
заклав Творець у дивний дар поета.
З самоосмислення першооснови небуття
з'явилося, заколосилося усе.
Так літератора перо --
випише гори, і поля, і зорі...
Матеріальні сяйва міст мов міражі,
без світла мудрих слів погаснуть неживі.
А у пустелях розцвітуть сади --
невиданих літературних див.
БУНТ ТЕКСТУ
Вибухає --
Коли тиск
на текст
цензурною стрілкою вже зашкалює.
А закон ставлять вище свободи слова,
і він безцеремонно обриває чиюсь розмову,
нахабою -- чіпляється до всіх
і втручається в усе.
Коли гроші олігархів на території твоєї країни --
виявляються її окупантами.
А спустошення моральне -- то, не від бомбардувань руїни,
а після пограбування власними чиновниками.
Полеміка заворушення розпочинається з тління невдоволення,
і з їдкого диму обурення.
Коли політики стають занадто схожими на пройдисвітів.
А на місце творчої еліти пропихаються гламурні дурисвіти.
Бунти ідей назрівають --
коли глобалізація
нав'язує всім свою цивілізацію,
а незгідних під корінь зрізають.
Коли держава хоче бути над народом,
а не з народом.
Тоді, багряним заревом спалахує бунт тексту.
В час його буревію --
гострі прописи букв
нагадують сокири та коси селянських повстань
безкомпромісними словами
як революційними загонами
штурмують речення бунтівні
засади панівної брехні...
Бунти текстів --
руйнували -- колоніальних імперій устої,
від них зазнавали поразок найсильніші армії в історії,
найжорстокіші диктатори боялись цього бунту --
більше будь-яких битв.
І Шевченкові вірші --
не що інше як бунт.
Україна є країною бунтівних текстів,
вони -- спротив тоталітарності літератури і країни,
в них виверження антидругорядної словоукраїни,
прорив блокади з бюрократичності,
визволення творчої зоряності --
красою, добром, всеможливою силою слова.
Текстобунт --
ударною хвилею здригає інтернет
і увесь світ,
ураганом зриває тверді палітурки
і з пусто-порожніх книг.
Атакує незручними запитаннями,
і перемагає несподіваними відповідями...
Наступ тексту це свобода мови,
і на його сторінках,
у своїх промовах, --
описуймо ідеали розмаїття
в гармонії Всесвіття...
Вільні твори як космічні світобудови душі --
скинуть вицвівші догми із панівної ніші.
Бурі текстів --
мов грози із хмар темно-синіх поетичних світів,
що написані нами,
напоють словами --
світогляди,
для буяння, для розквіту, для всецвітіння,
без них неможлива прийдешня
убрана в обнову поезії й прози, прекрасна,
бунту світлого, -- літературна весна.
ТВОРИ СЕБЕ НЕКСТМОДЕРНО
Держава друкує гроші,
а я вірші.
Диктатори примушують всіх дивитися в одну сторону,
а я маю іншу систему світоглядну.
Політтехнологи громадян зазомбовують.
А я залишаюсь собою,
і шукаю мир з усіма - світами,
і Всесвітами,
та винаходжу кохання планету з тобою.
Щоби не було тебе законсервовано,
твори себе некстмодерно...
Щоби не було тебе законсервовано,
твори себе некстмодерно...
Щоби не було тебе законсервовано,
твори себе некстмодерно...
Попри політичні розклади,
і економічні засади,
я маю право на свій світ,
на власну світобудову,
як цивілізації особисту обнову,
і щоби почути браво, мені непотрібна рецензія і звіт.
Щоби не було тебе законсервовано,
твори себе некстмодерно...
Щоби не було тебе законсервовано,
твори себе некстмодерно...
Щоби не було тебе законсервовано,
твори себе некстмодерно...
Я створюю світ свій з доброгармонійним життям,
і кажу привіт усім землежителям.
Я хочу ходити по землі,
а не по попелі.
Я хочу зробити у мережі -
телескоп для душі.
Щоби не було тебе законсервовано,
твори себе некстмодерно...
Щоби не було тебе законсервовано,
твори себе некстмодерно...
Щоби не було тебе законсервовано,
твори себе некстмодерно...
Світу мого народження -
як продовження народу, країни,
це розширення України,
її арт-мапи,
це некстмодерні етапи
її нових вимірів серед людей
в галактиках космосу ідей.
Щоби не було тебе законсервовано,
твори себе некстмодерно...
Щоби не було тебе законсервовано,
твори себе некстмодерно...
Щоби не було тебе законсервовано,
твори себе некстмодерно...
***
Це незнане мистецтво - розкладати ідеї на атоми,
і створювати з них власні світи,
що сяють невидимими для інших бажаннями як зорями,
і неймовірною дійсністю, мов планетами
обертаються подіями по-несподіваних орбітах...
Але, вони погано лягають на папір,
а творці , зазвичай , вмирають невідомими,
бо їхня творчість не піар,
і неочікуваний гість в посадових кабінетах.
І даремно ми складаємо плани,
і виписуємо їх як власні закони,
бо в нас ніколи не вистачає грошей
на їхню реалізацію,
в людській цивілізації,
що скотилася до побутових речей.
І коли мої вірші впираються в глухий кут,
а мої світи в обставини закуті,
я відкриваю її,
і входжу до неї -
як в найзагадковішу кімнату свідомості,
бо це єдиний вихід -
оволодіти ремеслом долі,
ставши майстром теорії випадковості,
щоби перших зустрічних
привітати як колег величних,
і звичайні кавярні ( не в жарт )
перетворити на справжній арт.
Я митець в випадковому часі,
як ловець шансу гармонії в хаосі,
де непередбачуваними помічниками є лише сновидіння,
які відкривають коди події дня...
Це зовсім непросто
зазирнути на кухню першооснови буття,
і збагнути її, незрозумілу вченими, ланку поступу,
що є випадковим вибухом успіху життя.
Можна вдало користуватися формулами випадкового -
якщо поєднати еволюцію метафізики Бога
із філософією розвитку
розквіту
людського,
і прилюдії світу Земного -
зробити ідейними скарбами для Всесвіту.
НЕКСТМОДЕРНІЗМ ЯК МРІЯ ПРО ВЕЛИКУ ЛІТЕРАТУРУ
Ще з дитинства, мене разом з усіма, намагались вишикувати по-стійці -
струнко, на піонерській лінійці,
вбиваючи в голову
дві доктрини головні -
комунізму ,
і атеїзму.
А я перекручував піонерські речівки
до анекдотизму,
і сміявся з них як з ідіотизму,
та викидав їх зі свідомості наче із дому безглузді речі.
А нині,
на двадцять третю річницю незалежності країни,
по-державному телебаченні,
на історичному побаченні,
нові "піонери" по-стійці струнко
вигукують гасла лунко.
І перефарбовані політики,
та пристарілі фанатики,
знову всім в голови вдолблюють -
чергові дві ідеї,
чи ідеології,
роблячи людей громадянами
в яких мізки з двома звивинами.
І ніякого тобі різноманіття людських світів.
І жодного відкриття інших форм і способів життів.
То дрібниця, що закину кар"єру
через безлику маршируючу в ногу юрбу
осяяну однаковими клонованими ідеологемами.
Головне - створити Літературу
як побудову нового арт-простору,
що стане як небо ( побачать яке не лише в телескопи ютубу ),
яка розіллється ідей океанами,
відкриється новими землями
населиними неповторними людьми.
Розмаїття матерій краси
за межами ще незнаного задоволення -
вкласти в рукописи,
це поезії - надзавдання.
В людську культуру -
пізнанням , і творенням
вноситься, втілюється -
некстмодернізм, як мрія про велику літературу.
***
Не по-колії приїду.
І не днем звичайним прийду.
Не по-колу час поверне.
А життя своє наверну -
в некстмодерне, в некстмодерне.
Некстмодерне моє небо,
і нова під ним земля,
коли поступу потребі -
скажеш за.
Засвіти наступні зорі,
закрути нові планети,
в душекосмосі просторі
тут незнані ще поети
знають як усе змінити,
як життя зробити кращим,
як здійснити море щастя.
Некстмодерно, некстмодерно -
іншими себе знайдемо,
і відкриємо і створим
власний стиль на моніторі.
Некстмодерно, некстмодерно -
вільні бренди,
інші тренди,
другі погляди й розмови,
і нові світобудови...
Некстмодерно, некстмодерно -
іншими себе знайдемо,
і відкриємо і створим
власний стиль на моніторі...
***
Опустіть молотки,
і розтисніть пальці,
хай випадуть цвяхи з руки,
які забиваєте в серце...
Щоби не забити наглухо, догмами, сердечні двері моралі,
за котрими вихід в принадливе розмаїття почуттів волі...
Віднесіть, як колись, на пункт прийому макулатури -
книги з нежиттєздатних ідеологій,
так вчиніть і тепер, з свіжовиданим сумнівного приданого -
обмежувальної культури,
її шароварних прошарків, й політтехнологій.
І не варто комплексувати
від квітів кульбаби страти.
Втрата Криму -
як пряник, що випав з кишені дитини, мала необачність,
дрібна неприємність,
порівняно з втратою рими,
з поразкою літератури
яка України структури -
основа
й обнова,
попри політичні баталії,
в економічних облогах.
Бо в країні, де олігархованими -
стають і землі й водойми...
Де закон як заноза
в нозі...
Де і небо -
душпастирі розподілили вже поміж собою.
Лише в слові -
можлива безмежна ідея свободи.
Із конструкцій словесних майструють письменники сходи,
ще незнані, нові, надможливі,
в собі,
і у Небі,
в них власна дорога
до Бога.
І в світогляднім полі
гармонія на Землі.
Душі - не в аскетичній печері долі перебувати обділеній,
а в галактиках космосу втіленій,
де добро всевимірів,
і любов між людьми,
де світи наші світяться щастями,
як найвищими задоволеннями.
Зужите, знекровлене значення слова, що в кайданах консерватизму,
лише поетичними перемогами можна звільнити,
і світи нові засвітити -
З артифакту некстмодернізму.
Як спалахи літературної революції.
Анотації культурної еволюції.
Творчого
явища - новопізнаного...
***
Нова література має народжуватися
мов крик немовляти,
дорости, як до планет іншого життя, надписати,
перепродовжити культуру народу.
Порівняно як люди
в природи
неповторні, так твори -
неповтори.
Подібно шаблям
що поле бою ракетам залишили -
также літературу на марші
треба переозброювати надсучасними віршами.
Тому, некстмодерністські презентації
не очікують на неосмислені овації.
І не нагадують похорони поезії,
чи поминки прози,
увінчані лаврами
наче вінками,
на законсервованому могильнику літератури.
Біля якого вдова у траурі,
звати яку - пані політика,
сварлива, і легковажна,
з плачами вічними
за бідами українськими.
В товаристві сліпих фанатиків -
ідейних гробовщиків.
А я прихильник літератури живої,
велично-доброї,
філософсько-феєричної.
Яка недопускає розбрату,
і немає людське життя за оплату.
І мої вірші по-некстмодерністськи
це формули : вільнолюбивої етики,
і безпосереднього
сприйняття Бога,
вони є свободою особистості
в суспільстві, в гармонії толерантності,
і космосом відкриттів в собі,
як відчинені двері
до ідейного ядра першооснов,
і будівельного матеріалу обнов.
І їхні новини
про новизну -
проявів першочергового,
в наступних винаходах художнього,
збагатять людину
подальшими побудовами душі,
і розширять Україну
відкриттями, де інші -
землі і небеса...
Котрі окреслять
талановиті конструктори слова,
і як успішні сміливці літературної обнови,
реалізують формулу людського некст-поступу
в кодах ідей Всесвітнього тексту.
