Все, що я маю — це крихта волі, книга і слово, 

Симфонія тиші, приреченість брехні.

Я все згадую, я все повторюю знову, 

З усіх помилок ти найкраще пасуєш мені.

Все, що я вмію — це навичка декодування вулиць, 

Дедуктивний попіл осяйних створінь.

Поглядами коли ми перетнулись, 

Я перетворилася на твою тінь.

Ходи з лезами і ходи з вогнями.

Внутрішньо я незалежна, та фізично слабка.

Але ми крізь цей морок проходимо свій екзамен, 

І тримає указку моя тендітна рука.

Моя задача — показати далекі зорі -

Такі схвильовані, незмінно легкі.

Твій погляд впинається в мою долю, 

А нейрони на страйку. Оповідники з них які?

Ховайся в церквах. Не засинай на вокзалах.

Ходи до театру на прощу, за миром — в сад.

Влітку повернусь до тебе з дарами, 

Рости в собі Соломона, не обертайся назад.

Всі твої помилки — це твоє натхнення, 

А моє сумління — тримати цей небосхил.

Астенія слова. Аритмія новітніх трендів, 

На будинках сірих — наліпки Фермопіл.

Волю я маю, та пройти повз тебе не можу.

Молодість третя — нестримна, легка, п`янка.

Хай тебе оминає усе вороже.

Хай утримає згадку про нас ріка.