Трави, яКі змінювали свідомість та хід історії.

Перша посудина – горщик віком 5000 років діаметром близко 12 см. Горщик виліплений ще без гончарного кола, має нерівні стінки і дуже незвичну особливість - отвори на стінках. Отже посудина була не для їжі або напоїв, а могла слугувати курильницею для спалювання ароматичних трав. Дірчаста структура горщика забезпечувала приплив повітря, що підтримувало рівномірне горіння.  Таке собі кадило ранньої бронзової доби. Подібні знахідки відомі в різних культурах, де їх використовували для обкурювання житла, жертовників або місць поховань. У ямній культурі такі практики могли бути частиною поминальних обрядів або ініціацій.

Рослинний склад сумішей для таких ритуальних курильниць визначити складно,  проте можна припустити що це були:

Полин – рослина, що використовувалася в багатьох давніх культурах для очищення та вигнання злих духів. 

Шавлія та коноплі – могли використовуватися для створення трансового стану або посилення медитативних практик. 

Дикий каннабіс росте в прохолодних передгір’ях від Кавказу до Західного Китаю, тож можна припустити, що перше його використання як психоактивної речовини відбулося десь у межах його природного ареалу, який був дотичний до ареалу проживання Ямної культури

Ще цікавішою є друга керамічна посудина – чаша з крапковим орнаментом та сімома виступами на нижній частині. Чаша неглибока з товстими стінками, що робить її незручною для побутового користування. Особливо беручи до уваги сім виступів в її основі, які мають не лише декоративне значення .
Символіка числа сім  має зв'язок із зодіакальним календарем – у прадавніх космологічних традиціях число 7 символізувало кількість сузір’їв, через які проходить Сонце у період року від весняного до осіннього рівнодення, так званий "день богів", коли день переважає над ніччю, вдосталь тепла та їжі.

Приблизно 5000 років тому (в добу Ямної культури) Сонце проходило сім зодіакальних сузір’їв між рівноденнями, а саме:   Овен, Тілець, Близнюки, Рак, Лев, Діва та Терези. 

Це відповідає саме тим 7 виступам на ритуальній чаші, що вказує на її астрономічну символіку. А як ми знаємо поховальні обряди доби бронзи були тісно пов’язані з сонячним циклом та астрономічними подіями сонцестояння та рівнодення, що відображено у розміщенні курганів та оздобленні погребальних камер.

В похованні шаманки катакомбної культури на Полтавщині археологи виявили рештки бубна та палиці-калаталки, а всередині бубна — залишки органічної речовини. Дослідники припускають, що це могли бути ароматичні або навіть психотропні речовини, які використовувалися для обкурювання під час ритуалів або для введення в транс. Більше читайте у статті "Жертвопринесення в погребальному обряді курганних поховань".

Британський археолог Ендрю Шерратт у 1995 році висловив думку, що ямні завойовники першими принесли традицію куріння конопель у долину Дунаю. Він також стверджував, що ще давніша степова культура Середньостогівської археологічної спільноти в Україні, яка, ймовірно, є праіндоєвропейською культурою та датується понад 6000 років тому, використовувала канабіс. 

Шерратт зазначав, що значення конопель відображалося на кераміці цієї культури — він мав на увазі мотузкові відбитки на глиняному посуді Середньостогівської культури, які, на його думку, були слідами конопляних мотузок.

Геродот залишив опис оригінальної скіфської лазні: "В їхній країні добре ростуть коноплі. Отже, насіння цих конопель беруть скіфи, потім залізають під вовняні тканини і сиплять насіння на розпечене каміння. І насіння, падаючи на каміння, горить, димить і дає пару таку густу, що подібної до неї не буває в жодній еллінській паровій лазні. І скіфи, задоволені паровою лазнею, кричать радіючи. Отака в них лазня, бо вони, звичайно, зовсім не миють свого тіла водою".

Цей опис підтверджується археологічними знахідками насіння конопель у скіфських похованнях. Ймовірно, насіння, про яке писав Геродот, знаходилося в зрілих суцвіттях, а обвуглене насіння, знайдене археологами, — це залишки спалених шишок. 

Геродот також писав, що фракійці — балканський народ, тісно пов’язаний зі скіфами — познайомили зі цією рослиною своїх сусідів дакав, серед яких вона стала частиною шаманського культу під назвою «Капнобати», що означає «Ті, що ходять у хмарах». Шамани цього культу використовували дим конопель для викликання видінь. 

Етимологічні дані вказують на те, що саме скіфи поширили коноплі як наркотичний засіб серед багатьох народів. Англійські слова «hemp» (коноплі) та «cannabis» (канабіс) ймовірно походять від скіфів. «Hemp» походить від англосаксонського слова «hænep», що означає «коноплі», яке своєю чергою походить від реконструйованого протогерманського *hanapiz. Германські племена, ймовірно, запозичили це слово від сусідніх скіфів понад 2000 років тому.

У 2013 році неподалік Кавказьких гір, було розкопано скіфський курган Сенгілєєвське-2. У ньому виявили дві великі золоті посудини, поставлені догори дном, та кілька інших золотих предметів. Аналіз залишків у посудинах показав наявність опію та конопель. Обидва наркотики використовувалися разом у спеціальному ритуалі, що залишив сліди в цих, очевидно, дуже важливих посудинах. 

Місцевий археолог Андрій Белінський вважає, що складні орнаменти на цих посудинах зображують скіфське підземне царство. 

Полин — добре відомий скіфам лікарський засіб. Особливо цінувався полин, зібраний на берегах Чорного моря. Тим, хто вирушає верхи в дорогу, радили підкласти під себе гілочку понтійського полину. Із нього готували гіркі напої для лікування шлунково-кишкових розладів. Скіфський полин користувався попитом за кордоном, тому скіфи заготовляли його і для власних потреб, і для вивозу на зовнішній ринок.

Немає достовірних історичних джерел, які б прямо вказували, що українські козаки курили коноплі. Однак, відомо, що вони активно використовували люльки для куріння тютюну та інших трав.

Козацька люлька (кременцева, глиняна, пізніше металево-дерев'яна) була важливою частиною побуту.     Куріння вважалося ритуалом спілкування, способом релаксації та навіть елементом переговорів.
Люлька потрапила до козаків у XVI столітті разом із поширенням тютюну в Європі. Іспанські та португальські мореплавці привезли тютюн з Америки наприкінці XV століття, а вже в XVI–XVII століттях він поширився по всьому Старому Світу. Козаки запозичили звичай паління від турків і татар, з якими воювали та торгували.

 Що саме курили козаки? Найбільш поширеним був тютюн, який вони вирощували самостійно або отримували через торгівлю. Відомо, що до тютюну могли додавати ароматичні трави, наприклад, буркун, чебрець, м’яту, шавлію.    Куріння могло мати також лікувальний ефект, оскільки деякі трави використовували для полегшення дихання або зняття стресу.

Макові відвари використовувалися з давніх часів як заспокійливий, знеболювальний та снодійний засіб. У козацькій та селянській медицині ці настої застосовували для лікування, а іноді – як засіб для полегшення страждань поранених.

Використовували сушені головки маку (Papaver somniferum – снодійний мак).   Їх запарювали у гарячій воді або варили на повільному вогні.   Відвар мав гіркуватий смак і міг змішуватися з медом або іншими травами. Використовували як знеболювальне при травмах, пораненнях, зубному болю.

Як заспокійливе при нервових розладах та безсонні.    Пораненим козакам давали макові відвари для полегшення болю.    Деякі джерела згадують, що перед важкими боями могли давати слабкі настої для зняття страху (але це не було масовою практикою).

Інколи навіть використовували для заспокоєння дітей – давали слабкий маковий настій немовлятам, щоб вони краще спали.    Макові відвари вважали магічними – могли використовувати у ритуалах, наприклад, для викликання снів чи ворожіння.
Також, ознайомтеся з релігією скіфів у статті "Сім богів скіфів та їх релігія".