Трагедія Володимира Оскілка

19 червня 1926 р. після видання чергового номера газети "Дзвін" Володимир Оскілко повернувся з Рівного в Городок, де мешкав із сім’єю. Після вечері, близько одинадцятої вечора, він сидів з дружиною у їдальні, розглядав, яке ідеально прекрасне у неї обличчя, хоч воду пий. Згадав, як вперше побачив красуню-москальку і запитав, чи можна її вкрасти. І таки вкрав, привіз возом на Рівненщину: був щасливий дихати з нею одним повітрям, роздивлятися. Якось взяв з неї обітницю, що заміж вона більше не вийде.

Раптом із відчиненого вікна пролунав постріл: професійний кілер поцілив прямо в серце Оскілка, скориставшись із темної ночі, втік.
  Агент ЧК у селі Городок під Рівним убив 34-річного Володимира Оскілка – харизматичного лідера, генерал-хорунжого армії УНР, командувача Північної групи військ Директорії, провідника спроби антипетлюрівського державного перевороту в Рівному у квітні 1918 р.

Дивовижно вродлива дружина слова дотримала.

Народився В. Оскілко в селі Городок у 1892 р. Закінчив гімназію, потім учительську семінарію. Культурна, витримана, вольова людина; працював учителем у селі Золоте поблизу Дубровиці, що на Рівненщині. З 1914 р. служив у армії Росії. За час Першої Світової війни дослужився до чину підполковника царської армії.

У листопаді 1918 р. Оскілко виступив організатором протигетьманського повстання на Волині. У 1919 за наказом Директорії УНР створив Північну групу військ УНР, згодом – командуючий Північно-Західним протибільшовицьким фронтом. Оскілко вважав, що владу в держапараті та армії УНР захопили більшовицькі агенти, чия підривна діяльність призводить до невдач українців на фронтах. Соціаліста, недоука, вигнаного з семінарії, бухгалтера без спеціальної освіти, інтенданта Симона Петлюру, дружину та дочку якого десятиліттями утримував Євген Чикаленко, Оскілко вважав людиною безхарактерною і непослідовною, яка знаходиться під сильним впливом "зрадників-генералів".

Наприкінці березня 1919 року Рівне стало тимчасовою столицею УНР. 12 квітня 1919 року Головний Отаман Симон Петлюра сформував новий уряд на чолі з соціал-демократом Борисом Мартосом. Новий кабінет міністрів мав намір створити в Україні "республіку трудових Рад" і укласти мирну угоду з більшовицькою Росією. Отаман Оскілко був переконаний, що "українські більшовики" рано чи пізно доведуть справу до приєднання України до радянської Росії.

У ніч з 24 на 25 квітня відбулася нарада ЦК партії соціалістів-самостійників, на якій було прийнято рішення: "Доконати державний переворот, усунувши С.Петлюру як Головного Отамана і Голову Директорії". Мандат на проведення цієї акції вручили отаману Оскілку. Переворот було заплановано на 30 квітня, але у зв’язку з тим, що 28 квітня Петлюра позбавив Оскілка посади, він вирішив завдати удару по "зрадницькій владі" вже вранці 29 квітня.

Близько шостої години ранку голову уряду Бориса Мартоса заарештував начальник контррозвідки групи Оскілка та замкнув його в арештантському вагоні на залізничній станції. Незабаром там же опинилась і переважна більшість інших петлюрівських міністрів. Їхній арешт відбувся легко і безкровно: майже всі міністри не користувались особистою охороною. Соратники радили отаманові Оскілку їх розстріляти, на що той не погодився. На дев’яту годину ранку столиця УНР опинилася під контролем заколотників.

Арештувати Петлюру, який перебував на залізничній станції Здолбунів, оскілківцям у той день не вдалося. Бунтівний отаман вирішив відкласти справу арешту Петлюри. Одразу ж почав формування нового уряду та надіслав до Варшави довірену особу, яка від імені Оскілка мала запропонувати урядові Польщі припинити українсько-польську війну. Учасники державного перевороту вимагали призначити "диктатора" ЗУНР Євгена Петрушевича тимчасовим президентом усієї України до скликання Установчих Зборів та усунути Петлюру від керівництва військовими справами. Рівненські газети надрукували звернення отамана Оскілка до українського народу, в яких він сповіщав про повалення "влади зрадників", обіцяв селянам віддати землю у приватну власність, а також тверду владу, порядок і спокій. Себе ж Володимир Оскілко оголосив новим "Головнокомандуючим усіма озброєними силами Наддніпрянської України".

Головний Отаман узявся ліквідовувати оскілківський заколот. Спочатку над Рівним з літака розкидали його звернення до козаків і старшин, у якому Оскілка було оголошено зрадником українського народу. А вночі Рівне атакували частини корпусу Січових Стрільців та загони польової варти, підтримані панцирником. На десяту годину ранку 30 квітня переворот Оскілка зазнав повної поразки.

Самому Оскілку вдалося втекти. Впевнений, що на нього полює контррозвідка Петлюри, отаман постійно переїжджав з місця на місце. 12 травня 1919 р. отаман Володимир Оскілко здався представникам польського війська.

У Рівному він видавав газету "Дзвін" – орган Української Народної партії. Залишив спогади "Між двома силами" (1924).

Українці довго приховували, що Оскілко похований у селі Ходоси, на старому цвинтарі, біля самої огорожі.