|
11 квітня 2018
юрій кондратенко |
Вона…
Свята любов і вічна як любов,
Як всесвіту незнані горизонти.
Як блиск зірок, як відлиск губ
В очах безмежності галактик.
Однак..
Вічність мовчить. Вона промовиста
У терпкій німоті розрубаного кисню
Збагаченого золотом душі.
У вічності немає карти
І де душа бреде пошукуючи істин
Там лиш сліди важких думок
Про сенс гармонії заряджених хвилин.
Але ж…
Іони й атоми гармонізують
Наш електричний фон
і вже розряд утрачених ілюзій
втрачає оберти мов древній патефон.
Усе ж…
Відтак усе в енергії всесвітній
Так тихо й непомітно завмирає…
Тож є воно кохання чи немає???
© Ю.К.К.
| 1 | 2020 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
