Точка біфуркації в особистісному розвитку, або Як пережити напругу невизначеності

Мабуть, у кожного в житті бувають моменти, коли відбувається зупинка, переоцінка цінностей, коли гостро відчувається потреба в пошуку сенсу. Людина починає ставити перед собою запитання «хто я?», «куди йду?», «що ж хочу насправді?».

Інколи така криза особистісного розвитку відбувається на прихованому рівні, і людина навіть для себе може її не зафіксувати, а провідчувати лише як певну тривогу. І якщо така людина не схильна до самоаналізу і взагалі надає перевагу тому, щоб «плисти за течією», то ця криза, так і не проявивши себе повною мірою, не стане тією точкою опори, тим імпульсом, які дали б можливість що-небудь в житті змінити і перейти на новий рівень розвитку.

Переживання, пошуки смислу, постановка таких запитань і пошук відповідей на них, відчуття імпульсу до змін, якщо такі визначаються людиною як необхідні, можуть слугувати певним трампліном на шляху до нового життя, нового себе.

Приводом до такого імпульсу, поштовху може бути певна життєва ситуація, але причиною цього завжди буде внутрішня схильність і готовність людини до розвитку, сильне внутрішнє бажання щось змінити.

І ось саме ситуація, коли людина приймає внутрішнє рішення йти вперед, навіть коли пункт призначення не зовсім визначено, коли людина усвідомлює і приймає той факт, що дороги назад уже немає, вона опиняється в «точці біфуркації» свого життя і особистісного розвитку.

«Точка біфуркація» — це термін з фізики, яким позначають зміну звичного розпорядку роботи системи. Це такий критичний її стан, при якому система дуже нестійка навіть при найменших ухилах віз звичного розпорядку. При цьому виникає невизначеність: що відбудеться з цією системою далі?

Можливі два варіанти: система стане хаотичною або перейде на новий більш диференційований і високий рівень впорядкованості.

Можна перевести це в площину особистості як самоорганізуючої системи і описати цей стан на мові психології.

Тож, «точку біфуркації» в житті і особистісному розвитку ще можна назвати «точкою неповернення». Тому що в цей період глибокого інсайту, прийняття рішення, зміни звичного розпорядку життя, — людина розуміє, якщо вона й повернеться назад, то повернеться уже іншою, оновленою, і будувати життя, стосунки за старими схемами уже не вийде.

«Точка біфуркації» означає, що людина певний час знаходиться у стані крайньої невизначеності, в перехідному періоді, і їй не відомо точно, що відбудеться далі і як все піде. У неї можуть бути певні плани, ідеї, але часто вони слугують лише орієнтирами для того, щоб оптимально пройти цю точку і таки перейти на більш високий рівень свого розвитку.

Цей момент невизначеності переживається  дуже напружено і непросто.

Якщо вдасться задіяти всі можливі ресурси і витримати цей момент істини перед самим собою, то перехід на новий більш диференційований, вищий рівень відбудеться, і перед людиною відкриється новий простір, нові можливості, і життя стане більш наповненим і осмисленим.

Але якщо сил і бажання виявиться мало, якщо людина злякається, то вона попаде в ситуацію хаосу, який запустить багато деструктивних тенденцій і призведе до саморуйнування, що може проявитися як у фізичній смерті людини, так і в формі згасання її як особистості.

Але смерть як метафора матиме місце і у варіанті переходу на новий рівень. Адже людина немов перероджується як особистість, а в цьому процесі щось має відмерти, а щось відродитися.

 Як же пережити цей стан невизначеності?

По-перше, в цей період необхідно бути дуже чутливим до себе. Намагатися максимально прислуховуватися до своїх почуттів і відчуттів, бажань, потреб, і навчитися відловлювати перші ознаки того, що «зараз зі мною щось не так», потім аналізувати і розбиратися, що саме «не так» і чому це відчуття/почуття виникло.

По-друге, відслідкувати і вивчити всі можливі і властиві нам деструктивні механізми психічної діяльності. Вони можуть бути засвоєні у дитинстві, або вироблені як псевдо захисні у процесі онтогенезу, тобто уже в процесі нашого життя і обставин. Відслідкувати і викоренити будь-яку можливість їхнього прояву. Потрібно зосередитися на ясності мислення і задіяти всі свої сили і ресурси, які необхідні для переходу.

По-третє, дуже раціонально і критично визначити свої можливості і ресурси. Якщо є відчуття, що їх недостатньо, то так само раціонально і критично оцінити зовнішнє середовище на предмет, хто може підтримати, якщо буде потрібно, чим і як.

І якщо вдасться цю напругу невизначеності пережити, перехід відбудеться! А там!..

Але це вже інша історія.