"The Greatest Showman"вперше у Вишгороді

   Нарешті,  25 травня о 18.00 на Вишгородській сцені  відбувся довгоочікуваний  дебют "Uptown Music Theater" з прем'єрою мюзиклу "Найвеличніший шоумен" за мотивами американської біографічної кінодрами "The Greatest Showman" в українському перекладі оригінальних пісень.

       У Вишгородському ДК глядачі щиро насолоджувались театральною версією спектаклю-мюзиклу у виконанні "Uptown Musical Theater",  започаткованою студіями "Uptown ballet" та "Be Bright&Pac_records".

       Відвідали виставу і дорослі і діти, глибоко  занурившись  у справжню  атмосферу  американської біографічної музичної кінодрами режисера Майкла Грейсі 2017 року "The Greatest Shouman". Чудовий український  переклад, у якому розповідається про життя американського шоумена Фінеаса Тейлора Барнума ( що започаткував сучасний цирк ) надзвичайно вразив увесь зал дорослих та зовсім ще юних глядачів, котрі аплодували стоячи  в кінці кожної сцени!

      Дивовижно те, що маленьким і дорослим акторам вдалося за неповних дев'ять місяців вміло оволодіти вокальною, танцювальною та акторською майстерністю, і продемонструвати неймовірну гру на сцені, даруючи захоплюючі враження глядачам.

 Величезний вклад зробила вся команда:

    Режисер Микола Граднов, тренера-хореографи Uptown ballet начолі з Олексієм Кожан, викладачі  вокалу Be bright& Puc_records , звукорежисери Кирило Попович, Сергій Кобенко, костюмери, звуко-світлооператори РБК. 

  Наступна театральна вистава "Uptown Musical Theater" планується у  Вишгороді  восени.

    Нагадаємо, що в Україні у широкому кінопрокаті показ фільму розпочався 4 січня 2018 року.

З розмови « за кулісами »:

Енн Віллер – Кірчева Олександра, Летсі – Соловйова Анастасія:

- Доброго вечора, дівчата, поділіться будь ласка  враженнями, що відчуваєте після виступу, що хотіли розповісти глядачу?

-Доброго вечора, хотіли передати усю ту енергію і емоції, які ми переживаємо на сцені, тому що це неймовірно, тут твориться щось захоплююче, атмосфера неймовірна, такі творчі люди, які заради однієї мети просто гори згортають (Анастасія ) .

- Ми хотіли передати певний настрій.  Ролі, я сподіваюся, усі зрозуміли. Суть в тому, що не можна ганятися за славою і забувати про людей, які в цьому допомогли.  Важливий аспект життя - це друзі, сім'я (Олександра)

-Це нова сходинка для усіх нас, для режисерів, для постановників, для артистів, новий ступінь, який нам дав дуже багато досвіду, ми навчилися, ми познайомилися, і я вважаю це найбільша заслуга (Анастасія)

- Може  знаєте, хто звідки і як сформувалася трупа?

- Є з Вишгорода, є з  Києва (Олександра)

- Ми пізно увечері збиралися, приїжджали з Києва, від'їжджали о 12-ій ночі, викладалися на всі 100 відсотків (Анастасія)

- Люди зібрані абсолютно з різних місць, з різних професій. Вони не очікували, наприклад, як я,  тут опинитися (Олександра)

- Яка у Вас спеціальність?

- Я балерина, вчуся у балетній академії, побачила у фейсбуці, що проходить кастинг, і думаю: "чому би не спробувати і не сходити". Я дуже рада, що я вирішила це зробити. (Олександра)

- Під час репетицій були якісь смішні, цікаві ситуації?

- Ой, кожна репетиція була цікавою і незвичайною! Дуже багато смішних моментів, багато відео, з яких хотіли б зробити невеликий екстейч, тому що це дуже смішно. На цих полотнах скільки усього ми перепробували, щоб прийти до остаточного варіанту! Скільки намагалися заспівати, скільки фальшивили, кілька разів записували ці пісні… Любили, не любили один одного, лаялися… (Анастасія)

- Були деякі моменти складні, припустимо, для мене ці полотна були зверх моїх сил. Я  приходила,  щодня качала еспандер, тому що руки були слабкі. Я прокидалася уранці і не могла просто поворушити ні спиною, ні рукою. І зараз, як бачите, як легко виходить! Коли  видно все згори, це неймовірно! (Олександра)

- А сценарій брався повністю на основі фільму?

- Так, наші керівники, Олексій Кожан і Катерина Котлярова  перекладали усі тексти пісень, дивилися танці, вчили їх самі, і власне місяців п'ять, шість ми вчили танці. Далі ми вже намагалися їх вставляти якось в сценарій, бачити загальну картину, нам дуже допомагав Микола Граднов (Працював Актором в компанії "Миколаївський художній російський драматичний театр» , Вивчає Режисуру драматичного театру в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого, навчався на Режисера в Миколаївському коледжі культури і мистецтв) , і у нас усе вийшло (Анастасія)

- Дуже вдячні глядачам, які проявили ініціативу, інтерес і прийшли до нас на спектакль! (Олександра)

- Дякую Вам, за те, що поділилися з нами інформацією, переживаннями, почуттями!

- Спасибі Вам, до побачення!

Містер Барнум – Кожан Олексій

- Добрий вечір, Олексію, розкажіть, будь ласка, як прийшла мрія поставити цей мюзикл?

- Насправді, на мрії зазвичай штовхають люди, і коли я приїхав у Вишгород, я помітив, що тут дуже багато талановитих людей і усі займаються якимсь видом мистецтва або спорту, або по-різному виражають себе. Для мене це було великим відкриттям, і я подумав, чому в нашому місті досі немає театру, мені завжди була близька  музика і сам я танцюю вже досить давно. І на правах експерименту я прийшов до Ірини Федорівни (викладач вокалу у Вишгороді, навчалась в НМАУ, та в Львівській державній консерваторії ім.М.Лисенка)  і запропонував їй зробити свій творчий проект. У нас був відмінний музичний матеріал,  відмінний сюжет і я вирішив, що буде дуже погано, якщо ніхто його не побачить, тому що кіно насправді дивилися не багато і власне якось так у взаємодії студії Be bright та Uptown ballet у нас народилася ідея і мрія реалізувати щось подібне уперше у Вишгороді, а можливо і в Україні .

- Які у вас можливо виникали трудності в організації і роботі? Як підібрали акторів?

- Акторів шукали по всьому місту і по району, тому що ми розуміли, що цей проект дуже масштабний і нам потрібні універсальні бійці, які будуть і акторами, які зможуть співати, і зможуть танцювати, при чому танцювати і співати досить добре, тому що ми взяли повністю оригінальний матеріал з фільму, ми взяли повністю оригінальну хореографію з фільму, яку виконує професійний танцюрист на знімальному майданчику,і  ми виконали це  на сцені . Тому у нас було декілька кастингів  і в шоу окрім учнів наших студій брали участь також люди, які просто прийшли, побачивши оголошення про кастинг. Дуже потішно, тому що подібна сцена є і в самому спектаклі,  і ось  так ми знайшли людей. Безумовно це було дуже не просто, тому що знайти людину, яку зможе  одночасно  все: і співати, і танцювати, і проявити себе на сцені як актор - це було за гранню мріяння для нас і багато чому доводилось навчати з нуля. Тим не менше,  хлопці та дівчата великі молодці, вони повністю віддали себе справі.

- Ви дуже гармонійно виступили, як єдиний організм, як вам це вдалося?

- Насправді, сьогодні був другий показ і це дуже відчувалося, тому що після першого показу ми відчули себе однією великою командою. Тому сьогодні було все набагато гармонійніше, набагато краще, усі почували себе на сцені упевненіше . Насправді було багато нюансів і перешкод. Кілька разів спектакль був на межі зриву, тому що спочатку закладену суму, яку ми планували отримати від спонсорів, ми  не отримали, на щастя, світ не без добрих людей і допомога приходила з найнесподіваніших місць.  Допомагали багато батьки, будинок Культури, мер міста Момот Олексій Вікторович, і у результаті ми змогли зібрати все, що нам треба було для того, щоб це сталося.  Проте за тиждень до офіційних показів спектаклів  ми дізналися, що був виданий указ президента про те,що  на дні показу спектаклю по всій країні встановлені  дні скарги і усі культурні заходи мають бути скасовані . У результаті наші спектаклі перенеслися, у деяких  акторів не вийшло брати участь при зміні дат. За цей тиждень, поки ми чекали прем'єри, були перенесені дати. Один з акторів встиг зламати ногу. Роботи було виконано дуже багато  і  кожен відчував на собі частку відповідальності за загальний результат, навіть хлопчик, який був із зламаною  ногою - у нього була роль ходуліста в спектаклі, він за іронією долі хлопчик, який зламав ногу, був на милицях. Тому із зусиллями режисерів ми обіграли цю незручність і хлопчина,  який зламав ногу зіграв в спектаклі . За сценарієм спочатку у нас не було людини із зламаною ногою, проте він впорався. На мою думку, Це була одна  із кращих ролей в спектаклі .

      Наступного року планується інший твір, який ми будемо ставити  після  Нового року. Я вірю в те, що у нас вийде зробити щось велике, тому що наступний проект йтиме оригінальнішим, чим просто інсценована копія фільму. Можливо нам вдасться попрацювати з композитором і написати оригінальну музику.  Насправді у нас є багато чого в планах чим ми зможемо, я думаю, здивувати нашого глядача. Тому я вірю, що ми не прощаємося з Вишгородською сценою  і з Вишгородським  глядачем  і  що це дебют, який буде першим у черзі багатьох наших спектаклів.

- Дякую Вам, Олексію, бажаю удачі у всьому!

- Спасибі, до побачення!  

Місіс Карлайл – Беза Ірина

- Ірина Федорівна, поділіться, як себе почуваєте, які відчуття після виступу?

- Було велике натхнення для всіх і для мене на всі сто відсотків, коли ми побачили величезну віддачу залу ... Цей мюзикл взагалі був народжений для того, щоб провести якесь випробування для самих себе, тому що це об'ємна праця. Ми на нього осмілилися необачно для самих себе, навіть не розуміючи, на що ми йдемо, і в процесі ми зрозуміли, що дуже багато моментів, які ми навіть не враховували, і їх довелося вирішувати по ходу. Слава Богу, що знайшлися необхідні люди, батьки особливо, вони усі нас дуже підтримували. Технічна група взагалі вирішувала питання бракуючих звукових ефектів, коли сцена була глуха, ми не могли визвучити хороших ефект мікрофонів, вдячність Сергію Донцу ( працює в Вишгородському районному будинку культури "Енергетик", навчався в НТУУ "КПИ")  , який просто зробив неймовірне, - він довів, що потрібна закупівля мікрофонів, і завдяки цьому начальник відділу Юлія Володимирівна Іванова дійсно зробила цю закупівлю, і ми змогли добитися хорошого звуку в діалогах і в усіх монологах, які прозвучали в сьогоднішній постановці. Тому ми вдячні дійсно усім, кожному, хто давав нам можливість і підтримував нас в усіх цих проблемних ситуаціях, які ми походу зустрічали і нам доводилося їх вирішувати. Сьогодні це перемога, це наша перемога, що показ відбувся і ми дійсно відчули велику радість, в тому що ми здатні і ми можемо працювати в цьому жанрі, жанрі мюзиклу, коли з'єднання музики, пісень, танцю, акторської гри, як єдиний моноліт рухає ідею і рухає прекрасну постановочну роботу, дає в зал чудове посилання і отримує віддачу від глядача, це напевно найкраще, що можна чекати в акторській грі.

 - А хто підтримував фінансово мюзикл?

- Спочатку ми зверталися до Тетяни Бражниковой (Голова Вишгородської міської організації ПП Об'єднання "САМОПОМІЧ" в Об'єднання "Самопоміч" – Вишгород)   з  багатьма  питаннями і вона нам запропонувала звернутися особисто до  Олексія Вікторовича Момота (Вишгородський міський голова в Вышгородский городской совет  Київська область, Вишгородська міська рада) , і коли ми до нього прийшли з розмовою, з ідеєю, то  нашим величезним було здивування і радість від, того, що він побачив дещо прекрасне,  ще  на  порожньому…

        Взагалі ще нічого не було, була тільки ідея, був проект, навіть не було повного сценарію, і він в нас повірив і він погодився оплатити нам повністю усю оренду, яку ми мали весь цей час. Особисто нас фінансував. Решта - в основному на плечах батьків, на плечах нас самих, інвестиції родичів, близьких, усіх, хто є причетними до  приготування цього  проекту, тому ми дуже вдячні дійсно багатьом людям.

  Діти - взагалі, це були з нуля актори, це були діти, які без підготовки вокальної, без підготовки хореографічної, без підготовки акторської майстерності, упродовж восьми, неповних дев' яти місяців вони навчилися усьому необхідному, щоб дійсно показати рівень, хороший рівень і стати повноцінними акторами, чому ми дійсно дуже раді і дивляячись на сьогоднішній результат на сцені, ми зрозуміли, що наші діти здатні і дійсно талановиті, дуже талановиті. Основні актори - головні герої - це випускники Вишгородской музичної школи класу вокального Ірини Федорівни Бези. Головний герой Данило Макаренко дуже талановита людина, здібний хлопець. Йому також припало  за усі ці місяці навчитися вокальній, танцювальній і акторській майстерності. Ми раді, що нам вдалося вкласти в дітей, просто дати їм в себе повірити. Вони усі дуже здібні і нам вдалося їх розкрити, дати їм можливість стати справжніми майстрами своєї справи.  Я сподіваюся, що наш Вишгородский театр ( ми його офіційно назвали "Uptown Music Theater") отримав схвалення не лише від публіки, але й від офиційних осіб, які дозволили  зробити його  офіційно зареєстрованим і отримав хороший інвестиційний вклад  для  подальшого розвитку.

Фінеас Тейлор Барнум – Макаренко Данило

- Данило, добрий вечір, розкажіть будь ласка, кого ви грали і трохи про ваш образ?

- Грав я шоумена Фінеаса Тейлора Барнума  -  це одна з головних ролей  в цьому мюзиклі. Взагалі даний образ - це реальна людина, шоумен, перший, який винайшов цирк в Америці.

- Ви десь вже стикалися з акторською грою, виступали перед публікою ?

- Взагалі зі сценою, я не говорю про спектаклі або постановки, я знайомий давно. Ще в дитинстві ходив в музичну школу на гітару, прозаймася десь чотори роки, там мене помітила Ірина Федорівна Беза. Згодом брав активну участь у багатьох шкільних проектах, багато де. Шкільний КВН, жарти, команди, районний етап, де я представляю школу. Мене часто вибирали капітаном команди і знову ж виступав багато на сцені, кілька разів підряд. В дев'ятому класі ми ставили замість звичайного мюзиклу масштабний проект. Ми наймали режисера і він ставив нам  шкільний спектакль. Брали участь  разом два класа, через це було більше  акторів.   Спектакль ми готували десь півроку, він був звичайно менше, чим цей мюзикл, але теж, розподіляли усіх по ролях. Таким чином це був ще один мій досвід на сцені.

       Ще я вів весілля, мене запросили у ролі ведучого. І напевно, це увесь  мій головний досвід на сцені  і перед публікою.

- Чи були якісь труднощі під час репетицій, можливо під час підготовки?

- Звичайно, якщо брати до уваги, що це перший мій великий виступ, ми більше півроку готувались. Спочатку у нас взагалі не було сценарію, були тільки танці, була ідея і натхнення. Все. Буквально сценарій у нас з'явився пару місяців назад. Спочатку, коли ми його розбирали, було важко зрозуміти, в якій ти дії. Як твій персонаж співпереживає, і коли розбираєш текст, передусім ти звичайно дивишся, який твій персонаж у цей момент. Були моменти, коли було досить  важко зрозуміти, і без допомоги Миколи Олександровича ,      який викладав нам акторську майстерність, не розібрався б, може хтось інший, але не я.  Були моменти коли було дуже важко вивчити текст, вивчити і правильно зіграти. Не просто бездумно говорити сухий текст зі сцени, а піднести правильно персонажа.

- Плануєте в майбутньому виступати, грати в трупі?

- Так, взагалі мені подобається виступати . Я сказав би, що сцена це не те, що моє хоббі, я не багато займався цим за життя, але завжди коли я виступав - я отримував від цього кайф, була якась ейфорія на сцені, і в майбутньому я хотів би зв'язати життя може не лише зі сценою, може із шоу-бизнесом, телебаченням. Хоча я і думаю поступати взагалі не в цьому напрямі. Проте, я отримую величезне задоволення від гри на сцені.

Дженні Лінд – Котлярова Катерина

- Катю, доброго вечора, кого грали сьогодні?

- Доброго вечора, я грала образ швецького солов'я, міс Дженні Лінд - це дійсно існуюча людина, тільки її звали Енні або Ені Лінд. Вона дійсно була оперною співачкою і вона дійсно приймала участь з Барнумом. Він в реальному житті її запросив на концерт, є достовірна афіша. У неї дуже цікава біографія. У реальному житті у них з Барнумом був роман. Але, оскільки він всеодно був ближчий до сім'ї, він відкинув її.  Ми в мюзиклі намагалися не притягати любовну лінію, також як це було зроблено у фільмі, але все таки сцену з розлученнням ми максимально узяли з її внутрішньої образи.

- Ви дуже гармонійно увийшли в образ!

- Так, мені усе це говорять. Образ шкідливої, самолюбної особи, егоїстичної особи, яка думає тільки про те, де б знайти вигоду. " Я все - ви ніхто "! Такою мене задумав режисер, я хотіла підтримати любовну лінію між Джені Лінд і Барнумом, але наш колега, Олексей Кожан, не захотів цього, він сказав, що " ти гратимеш саме таку , немиролюбну дівчину, яка просто візьме і бросить все.

- Образ вирішили трохи змінити?

- Так, режисер захотів, щоб я вийшла зі своєї зони комфорту і зіграла щось інше.

- Які у вас були труднощі з тим, щоб увійти до ролі, легко було?

- Ні, вийшло взагалі не відразу, тому що мені ближче м'які ролі. Наприклад, роль, коли я грала Ганну в постановці «Холодне серце», вона мені була дуже близька, тому що вона така мрійлива, легка, нехай легковажна, але це близький образ мені, хоча це й швидко приїдається.

У цьому мюзиклі  я сама писала свої репліки, і Барнума, і цю сцену взагалі я писала сама і напевно це мені допомогло ужитися в роль, тому що тоді у мене було натхнення, і це допомогло. Але в основному мене цей актор Барнум дуже вивів з рівноваги ( сміється ) тому мені захотілося сказати в обличчя все цій людині у цій сцені, і всією своєю поведінкою сказати: « Як я я тебе ненавиджу!» (Він мене просто трохи не впустив з підтримки під час танців)

-  Що плануєте робити в майбутньому?

- Хочемо і далі просувати цю течію, тому що це подобається нам, це подобається глядачеві, ми намагаємося якось  зробити спільні проекти . На наступний рік ми дуже хочемо зробити спільний проект,  у мене буде казка від музичної школи «У країні казок» у поєднанні з  балетом Uptown ballet під управлінням Олексія Кожана, він прийматиме в нім участь безпосередньо і буде ставити танцювально-музичні казки, завтра буде до речі танцювальний музичний спекткаль «Їжачок в тумані». Раджу подивитися . Далі плани є поставити щось типу «Великого Гедзбі», також мюзикл «Тім Талер або Проданий сміх» , теж по фільму і танцювальну казку, назва знає тільки Олексій Олегович. Але дуже багато планується проектів наступного року, тому ми будемо над цим плідно працювати.

-Нехай Вам щастить!

-Дякую, до побачення!

Спілкувалася журналістка IntoNation Анна Гладких