Тетяна Чорновол. Кольори і будні Великої Визвольної війни

Вчора я плакала на заправці одного великого залитого сонцем міста.

Напередодні, нас, трьох бійців зі «Стугною», накрило зразу після нашої роботи (ми навіть збитки не встигли зацінити). Перша ж міна лягла біля нас   – отож тягнути в сховок   Стугну, вже було пізно потім їх, мін, було ще багато.  Але нам пощастила – оптика лишилася ціла, я повезла  Стугну в ремонт. І це була вже третя заправка, де мені, військовій, відмовили продати бензин.  Проте тут  відмовили з особливою люттю.  Продавщицям не сподобало моє прохання зв’язатися з керівництвом, щоб я могла попросити хоч 10 літрів. Коли я зауважила, що я заслужила право КУПИТИ бензин в місті, яке я вже місяць захищаю…їх просто прорвало.

Вони мені, кричали, бризкаючись отрутою, що вони впізнали, що я Чорновол. Що я та сама негідниця депутатка і тому ніяких прав «качати права» у мене не має.

Я перерахувала кількість спаленої техніки і русні, тут же, недалеко в 50 кілометровій зоні біля їх міста, тоді мені було сказано, що я піарюся тим, що воюю. Навколо стояло купа  цивільних, яких заправляли по  талонах, і ніхто мене не підтримав…

Сльози самі бризнули в мене з очей від образи. Я може би ще стрималася, але мені було геть погано, пневмонія. Місяць на передку з ковідом і остання ночівля в окопчику далася взнаки.  Окопчик той,  був чисто, як могила. Два на півметра і глибиною півтори. «Хто спить в могилі – довго житиме» - казала я  собі  скручуючись калачиком на його дні, але  якби акуратно я не рухалася грудки глини все одно скочувалися мені в обличчя і пісок скрипів на зубах.  Зате ворожі «пташки» з тепловізорами, мене в цій «могилі» перекритій  зверху, не бачили. Про  пневмонію я якось навіть і не подумала…

Ну, нічого оптимістично, вирішила я, Стугну все-одно вести на ремонт, якраз і підлікуюся.

Я не могла навіть уявити, що на всіх заправках мені відмовлять.

«Вам, військовим, держава повинна купувати», -в дві глотки кричали мені продавщиці…  Можливо і повинна, але без жодних нарікань я всі дні війни  заправляюся за власний кошт. Військова зарплата дозволяє, хоча ніхто з мого підрозділ, який  без перепочинку на нулі(дехто  з першої ночі війни) ні разу  не отримував  славнозвісних бойових 100 тисяч.

Хіба що перед поїздкою, я  домовилася з мінометниками – я їм позичила  пікап для роботи, а вони пообіцяли, як повертатимуть віддячать військовим  бензином. Але повернулися мінометники  чорніші ночі –  в кузові пікапу плюскотіла кров…

Велике залите сонцем місто такого не бачить і не знає, орків тут зупинили давно і на підступах,  місто  живе в мирі,  військові тут, бачте, вже викликають лють  своїми «правами».

Зовсім по іншому було на початку війни. Коли я їздила за ракетами для корсара під Малин я буквально проскочила попереду ворожої колони. На мості в Радомишлі вже блоками заклали дорогу, я пояснила що везу ракети і для мене кран посунув блок. Пуста я вкотилася на закриту заправку БРСМ. Слава Богу там, ще були робітники, які не відмовили - заправили…

Невже війна так всім набридла, до недалекого фронту звикли (танки там окопалися, снаряди не долітають),  що підтримка військових в цьому великому залитому сонцем місті вийшла з моди? Так скрізь? Чи тільки тут? Місто, до речі, населене 73%, які проголосували за клоуна 95-го кварталу, і я собі уявляю, що таким  комфортніше вірити, що війну виграє та  їх захищає виключно  один самотужки величніший  Володимир Олександрович (клоун-президент)?

РS

Мені прийшла СМС, ще з одного міста, яке я захищала. Проте я не жаліюсь, я з цього сміюся. Зрештою виплакалася (мені не соромно плакати) і  знову – оптиміст. Мені своє робити.  А ще я не сама. В мене є команда, мій підрозділ. Може я і не найкращий командир, але я, знаю, що  їм потрібна я, а мені потрібні вони, щоб вижити і перемогти. А велике залите сонцем місто, хай собі думає, що хоче за нашими спинами. Головне, щоб за нашими спинами.

Сторінка facebook.com Тетяни Чорновол

РS2

Історія з заправкою пальним наших військових - це кричущий факт корумпованості влади зеленої шантропи, чим скористалося  сіре бидло в різних іпостасях, яке наживається на війні..... Захисники України мають повне прави в ультимативній формі зламати цю корупцію і це нахабство бидла, що має доступ до палива..... Власне кажучи, на верхівці цієї піраміди корупції - розкрадання пального в ЗСУ - стоїть клоун-президент Зеленський і оліграх Коломойський.....

Продажна влада, на чолі з клоуном-президентом Зе, замовчує той факт, що на момнет вторгнення путінської РФ в Україну для Збройних сил України просто не було пального, бо його розікрали через різні корупційні схеми....

Йде війна за існування Української держави, української нації.... тому схема проста: військова техніка блокує АЗС викликається власник, який має віддати наказ заправити техніку і ще подякувати бійцям за захист..... а якщо ні, то примусово робиться безплатна заправка, а в разі повторення такого - просто відстріляти, як зрадника... бо йде війна за наше існування....тут варіантів немає....

Фрілансер Валерій Зміївський

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Який матрац обрати при болю в спині
Турбота про власне здоров’я завжди має бути в пріоритеті, особливо, якщо справа стосується стану спини. Для відновлення сил та здорового стану хребта й м’язів дуже важливо правильно відпочивати, користуючись усіма перевагами сучасних якісних матраців.
Читати більше
З чого почати навчання гри на гітарі
Вивчення нового музичного інструменту розширює кругозір та допомагає відкрити в собі нові таланти. Бажання освоїти гітару на початковому рівні легко реалізувати навіть при самостійній роботі, без звернення до викладачів. Розглянемо первинні етапи, що передують впевненому відтворенню кількох улюблених мелодій.
Читати більше