Тепла казка від Наталі Волотовської

СВІТЛО ДЛЯ РІДНОЇ ЛЮДИНИ…

Сліпий дідусь повернув голову в бік тепла…

Він був майже сліпий – тому жилаві руки, складені на столі до молитви, першими змогли намацати невеликий підсвічник, на якому, очевидно, стояла свічка. А вже тоді, майже незрячі очі передали думку в мозок – це таки свічка… Її круглий, розмитий золотий вогник м'яко колихався від його подиху. Дідусь довго дивиться на свічку – повертає голову вбік і назад до світла – потім закриває очі, немовби пригадує, як вона мала б виглядати насправді…

У його житті було стільки справжніх моментів, а тепер ця темрява наступає і ніхто з лікарів не може нічого вдіяти. А для нього, лікаря, який цими руками рятував маленьких діток, немає нічого страшнішого, ніж бездіяльність.

– Дідусю, – то на кухню повернулася Соля, онучка. – Дідусю, ну ти вже трошки краще бачиш?..

На очах у першокурсниці медичного університету стоять сльози, від чого свічка на столі втрачає чіткі контури і дівчинка бачить її майже так само нечітко, як і її дідусь. Багато років тому він замінив їй тата…

– Дідусю, рідненький, я обов'язково добре вчитимуся і ти ще побачиш, як на деревах розпускаються нові листочки!

Вона каже ці слова й добре розуміє, що ніхто нічим уже не зможе допомогти, але старшій людині так легше. Легше сприйняти свій безнадійний стан і відчути, що світ розвивається і ліки таки знайдуться. Саме тому кожного вечора Соля приходить в темну кухню і запалює там свічку – щоб майже незрячий дідусь вловив хоч трошки світла. Світла надії. Контраст темряви і світла завжди підкреслює щось одне. І що саме – залежить від того, хто поруч.



А коли день, то Соля береться розповідати дідусеві про свої успіхи та сподівання. А ще просить дідуся скласти руки то так, то інакше – бо вона їх малюватиме, а позувати, бачте і нема кого попросити. І поки вона малює руки, які дарували надію материнства жінкам, дідусь пригадує веселі і повчальні випадки зі своєї практики…

Свічка цього вечора мерехтіла особливо яскраво.

На очі старенького наверталися сльози – він згадав себе молодого і повного сподівань. Надія не покинула його навіть і тоді, коли декан факультету – невдаха в кар'єрі та особистому житті, весело повідомив йому, що спеціальність хірурга відсутня. Тоді він не побоявся і поїхав у інше місто, де і зміг розпочати шлях акушер-гінеколога. А потім Київ. І сонячно усміхнена щира Галинка, яка стала йому за дружину. Соля перейняла від неї ту сонячну усмішку й лагідну вдачу…

– Дякую, моя Соломієнько, я таки бачу вже краще… Дякую, біжи вчитися…

І за вікном падав і кружляв грудневий сніг. Він замітав усі доріжки і подвір'я. Проте завтра – субота. Онучка виведе майже незрячого дідуся і від яскравого світла довкола він зможе краще побачити темні стовбури голих дерев. Адже контраст завжди загострює відчуття. І які саме відчуття – залежить від того, хто поруч…
 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
XVII СТ. : ПОЛОНІЗАЦІЯ, ВІДРОДЖЕННЯ, ПОЧАТОК РУСИФІКАЦІЇ
Особлива важливість цієї епохи для долі українства та його питомої мови не підлягає жодним сумнівам, хоча в різні її періоди в різних куточках української ойкумени відбувалися відмінні навзаєм, не раз "протилежні за знаком" процеси.
Читати більше
Як слов'янки прикраси носили
Яскравим та виразним наповненням до українського народного одягу виступали прикраси. Вони виконували захисну функцію амулетів, талісманів, оберегів, які супроводжували людей упродовж життя. Основним призначенням ювелірних виробів було доповнення до костюма. Звідси і їхня художня виразність, багатство форм і технічних прийомів, які збереглися і зараз.
Читати більше