Там, де немає тіней – початок

Наразі докладніше про книгу у інтерв’ю з автором:

– Спочатку, чому саме козацька тема взагалі та Хотинська війна зокрема? 

– Чесно кажучи, спочатку не було такої думки, щоб сюжет обов’язково торкався подій Хотинської війни, чи взагалі згадувалася доба козацтва. Думки крутилися навколо сьогодення. Героями мали стати звичайні сучасні молоді люди. А тоді подумалося, що і зараз, і тоді люди кохали, ненавиділи, прагнули кращої долі. І, головне, вони були такі самі, як і ми з вами – дехто вродливими, дехто – не дуже, але вони ніколи не були тими карикатурними постатями, які впродовж тривалого часу нав’язувались нам, як постаті наших предків. Звідси виник задум про хлопця та його друзів, на долю яких випало побувати у бувальцях. А де ж іще можна себе проявити, як не в героїчних битвах?

І от таким чином заглибившись у історію України не можна було оминути той факт, що на початку XXVII століття на усю Європу гриміла слава Війська Запорізького, а мусульманський світ здригався від самої згадки про козаків…

…Головний герой, молодий хлопець Назар – родом з Богуслава. Його кохана, Юстинка, мешкає з батьками поблизу, у містечку Медвин. Зовсім поряд Медвина є Гора Тотоха (у романі вона зветься Кам’яною Горою) – так зване “місце сили” з потужною енергетикою…

А поруч з Тотохою – Медвинський ліс – оселя лісових духів, де й досі росте величний «Медвин дуб» – ботанічна пам’ятка природи, якої вже 600 років, а в казці це домівка Лісовика…

Усюди поряд нас захоплюючи та цікаві артефакти, які наче самі вийшли з казки! 

– Кожна книжка має якусь свою, особливу родзинку. Що слугуватиме такою родзинкою у вашій книзі?

– Не вдаючись у подробиці сюжету (він як і годиться, казковий та повний пригод), скажу трохи про інше: от дивиться, фільми-аніме та книжки у стилі манґа та ранобе вже давно стали невід’ємними складовими книжкових магазинів більшості країн світу. Їх охоче читають діти та молодь. Тому в нас (тобто в мене та художника Макса Сухарєва) виникла думка – а чому не розповісти українську казку японськими засобами і таким чином трохи навернути українських читачів до власної культури?

Стиль ранобе передбачає, насамперед, особливе художнє оформлення. І ми сподіваємося, що таким чином українська тема зазвучить по-новому – ніякої нудної шароварщини! В нашому романі герої мужні, вродливі, пафосні. І подруги в них нівроку…

Попри вищесказане, я все ж таки залишаюсь прибічником  української культури, з нашими стародавніми казками – героїчними, іноді трохи моторошними, але неодмінно дуже образними та живими. Тому і свою казку складала в такому ж стилі.

– Зараз багато проектів воліють мати продовження. Ви собі щось таке плануєте?

– Спочатку планувалось так – написати текст, витерти спітнілого лоба та піти пити каву. Але писати книжку, то дуже захоплива справа!

Так, вже є думки про те, як герої будуть продовжувати початі справи та при цьому потрапляти  у нові карколомні пригоди.

Джерело: https://tsybulska.com/interv-iu-z-avtorom/