Таке дитинство неформальне

Дитинство - це той період, коли найсильніше формуються наші погляди та інтереси. Все навколо здається яскравим і незвичним, а друзі та враження відкривають нам світ нових можливостей. І ось, згадуючи моє дитинство в Полтаві, неможливо не пригадати про той незабутній період, коли ми, діти міста, відкривали для себе власний світ - світ неформального руху.

Десь коло 14-15 років у мене сформувалося коло друзів, яких понесло в одному напрямі. Панків, металістів, скінхедів - наша компанія була різноманітною, але нас об'єднувала спільна ідея. Ми проводили час разом, інколи великім збіговиском, вдавалися на концерти, але головне - ми були однодумцями. В тому віці мета була не визначена чітко, але важливе було спілкування з тими, хто розумів.

Сьогодні, коли дивлюся на той період, розумію, що це був своєрідний протест. Протест проти світу дорослих, проти невиразності та банальності. Навколо творилося багато змін, і ми намагалися виразити своє незадоволення через музику, стиль одягу та спосіб життя.

Відтоді пройшло багато років, і згадуючи ті часи, мені найбільше на думку приходить музика. Тоді музичні гурти як Metallica, Napalm Death, Paradise Lost були нашими ідолами. Їх пісні, звуки гітар і вокалу стали нашими спутниками у ці незвичайні рокові роки.

З часом багато з нас розійшлися, але збереглися дружні стосунки. Багато із нас вже мають свої родини та займаються різними справами. Тодішні зустрічі були підставою для зближення, а музика - нашим невід'ємним співмешканцем.

Сьогодні мене питають, чи зникли неформали. Я вважаю, що ні, вони просто змінилися. Наші покоління були дітьми свого часу, а сучасні юнаки та дівчата формують свої рухи та ідеали. З'явилися нові тренди, нові способи вираження себе. Я не погоджуюсь з тим, що молодь втратила бажання виділятися. Просто зараз це робиться іншими способами - через соціальні мережі, блоги, власний стиль життя.

Та спогади про наш неформальний рух завжди залишатимуться в моєму серці. Той період визначив багато речей для мене, надав відчуття належності до щось більшого, що й донині зі мною.

Такі спогади нагадують, наскільки важливо залишатися вірним собі та власним переконанням незважаючи на час і зміни. Кожне покоління робить свій внесок у культурну спадщину, але відомість про те, якими були наші юність і друзі, завжди буде супроводжувати нас на життєвому шляху.