Таємниця чорного квадрату

22 лютого 2018
Ірина Власенко

"Ну це ж просто квадрат, чорний квадрат, ніяке це не мистецтво, я теж так можу намалювати! Як Малевичу вдалося стати одним з найвидатніших авангардистів ХХ століття? Чому його картини коштують так дорого? Що в них дивного?! Це ж просто дитячі картинки?!"
 


Напевно, ви не раз чули або самі задавали собі такі питання. Дійсно, що в них дивного? Та все дивно! І те, що це було не просто зображено вперше, але вперше концептуально обґрунтовано. Ці квадрати, хрести і кола Малевича, виконані в трьох його улюблених кольорах: чорному, червоному і білому - це не просто фігури. Це ідея, формула, концепція, яка виявилася настільки цікавою і популярною в його час, та й сьогодні, що ми досі перебуваємо під впливом цієї простої й одночасно складної і незбагненної магії. Вся сучасна архітектура вийшла з творінь Малевича, як курка з яйця. А його супрематизм став справжньою знахідкою століття.
 


Супрематизм - термін, вигаданий самим художником, означає "найвищий, граничний, початковий"; по суті - це відмова від зображення оболонок предметів на користь найпростіших форм - основи світобудови.

Створені ним кольорові об'єкти - це фігури ідеально чистого сприйняття, не обтяженого зображенням реальних предметів і колірних комбінацій. Це і є те безпредметне, початкове, апріорі існуюче мистецтво. Коли розумієш це, то починаєш бачити гармонію цих форм і фарб.

Зображення реальності в живописі Малевич вважав "поза художніми елементами", від яких нове мистецтво повинно відмовитися. Потрібно звільнитися від усього зайвого і стати чистим. Малевич вважав, що справжня мета мистецтва - "відкриття нескінченного простору". Не випадково, його чорний квадрат зображений на білому тлі. Білий - це ВСЕСВІТ, нескінченність, світло, рух, гармонія вічного життя. Чорний - уособлення спокою, смерть, стійкість.
 


Крім того, важливу роль грали не тільки самі форми, але й колір. Кожен з них володіє своєю енергією. Як писав Малевич: "Чорний - знак економії, червоний - символ революції, а білий - чиста дія". По суті, білий, чорний і червоний квадрати - це шлях у власні глибині, портал в інший вимір, провал в енергетичну безодню кожного з глядачів. Адже кожна людина думає про щось своє, споглядаючи твори Малевича. Вони запрошують до роздумів, медитації, вилучення себе з себе. Як вам таке припущення?
 


Втім, не всі бажають подорожувати в НІЩО через НІЩО. Кажуть, дивитися на картини Малевича потрібно, повністю відключивши мозок, залишаючи тільки чуттєве сприйняття, відчуття, ніби з нуля, з пустелі небуття. Не всім вдається, між іншим. І людина скочується в примітивну "нісенітницю" і "я теж так можу".

До речі, підробок "Чорного квадрату" Малевича існує нескінченна кількість, але ніхто, навіть він сам, зробивши кілька копій, не змогли повторити той енергетичний згусток ідей, який вийшов у першому випадку - у "Квадраті", написаному в 1915 році.

За допомогою ультразвуку вченим вдалося встановити, що ця перша картина була написана поверх двох інших, які містять зображення фігур різного кольору, виконаного в стилі кубізму. То, можливо, секрет "Чорного квадрату" саме в тому, що під ним знаходяться два інших малюнки, дві інші ідеї, зафарбовані густим чорним кольором початкової порожнечі?

Справжнім, на думку художника, є безлике, потворне, безпредметне, оскільки дає можливість відштовхнутися і відчувати чисте переживання, суть, що не спотворена нічим. Казимир Малевич взагалі любив усе несподіване, йому, мабуть, хотілося дивувати оточуючих і самого себе. Чого варта одна його книга "Лінь як дійсна істина людства".

Так буває і з людьми, коли вони абстрагуються від зовнішнього вигляду і відчувають іншу людину щирим серцем, її душу, її сутність. Ніби у них відкриваються очі іншого роду. Адже наша зовнішня оболонка - лише жалюгідна маска, що приховує наше справжнє обличчя. Найважливіше неможливо розгледіти очами, можна тільки відчути. Те ж і з картинами Малевича. Вони виключають поверхневий погляд.
 


Але спочатку, для того, щоб донести до людей свої прекрасні ідеї, Казимиру Малевичу довелося попрацювати. І зробив він це, як зараз би сказали маркетологи, цілком в рекламний спосіб епатажного просування. Почалося зі з'їзду футуристів, гучного маніфесту нового мистецтва і з алогічної опери молодих новаторів, яку маревний поет Олексій Кручених, композитор Михайло Матюшин і декоратор Казимир Малевич поставили в Санкт -Петербурзі, назвавши її "Перемогою над сонцем".
 


Незвичайне висвітлення, декорації, галас, який вони підняли навколо цієї події, зіграли своюроль, що привернула до спектаклю увагу. А далі справа техніки - удар по мізкам та емоціям! "Як це несподівано! Як це нерозумно, безглуздо, кричуще! Який кошмар! Який захват!" Здивували! Хроматична дисонансна музика і карикатурне оформлення персонажів зробили цей спектакль дійсно "ляпасом суспільному смаку". Саме тоді і з'явився той горезвісний чорний квадрат. Головна ідея опери - оспівування нового.

"Опера має глибокий внутрішній зміст, знущаючись над старим романтизмом і пустослів'ям. Перемога над Сонцем є перемогою над старим звичним поняттям про сонце як про красу",
- так визначив зміст опери Матюшин.

А Малевич у статті "Театр" повідомили про неї ось що:​
"Звук Матюшина розбив налиплу, засмальцьовану оплесками кору звуків старої музики, слова, і буквозвуки Олексія Кручених розпорошили речове слово. Завіса розірвалася, розірвавши одночасно крик свідомості старого мозку, розкрила перед очима дикого натовпу дороги, що стирчать і в землю, і в небо. Ми відкрили нову дорогу театру".
 


Відкрити нову дорогу художник мріяв з дитинства. Казимир Малевич народився в передмісті Києва в багатодітній польській родині. Сам Малевич вважав себе то поляком, то українцем; багато своїх статей писав українською мовою. Вдома розмовляли польською. В історію мистецтва, проте, увійшов як російський художник і більшість його картин зберігається тепер в Третьяковській галереї, у Москві. Мені здається, він був генієм Всесвіту. А Всесвіт цей не має національності, він належить всьому людству і називається Мистецтвом.

Довгий час Малевич жив і в Курську, і у Вітебську (Білорусь). Перші роки життя його вразливий погляд ловив прості та яскраві барви української природи, розпис сільських церков і мазанок з гармонійними поєднаннями кольорів і форм, вбирав сюжети селянського побуту.


 


У курський період своєї молодості він одружився на дівчині з таким же ім'ям - Казимира, і вона народила йому двох дітей: хлопчика і дівчинку. Втім, Малевич не був хорошим сім'янином. У 1909 році він їде в Москву на пошуки себе і нового мистецтва, розлучається і одразу ж одружується знову. Розгонисті мазки в стилі імпресіоністів, незабаром змінюються його передсуперматичними роботами з селянського життя - так званий, "незрозумілий реалізм". Це незвичайні, різкі, гіпертрофовані обриси фігур, незвичайні форми і колір. У цих картинах відчувається якась неймовірна сила: в колірних рішеннях, інтенсивності фарб - наче художник навмисне деформує малюнок і композицію своїм грубим вольовим натиском.
 


Потім відбулося захоплення Малевича кубофутуризмом і спроба себе в цьому напрямку. Але йому повсякчас начебто було тісно в чужих рамках. Вони не давали йому до кінця висловити свою власну, вгадану ним нескінченність. В цьому періоді він ніби переживає момент боротьби контрастних форм і кольору, вчиться знаходити в цьому зіткненні закономірності та гармонію.

Потім, наче кордон між кубофутуризмом і супрематизмом - з'являється його відома картина "Корова і скрипка" - картина-маніфест, картина-формула, за допомогою якої він хотів зруйнувати догми старого мистецтва. На звороті картини (Малевич завжди писав на звороті картин розлогі пояснення до своїх робіт) було написано: "Алогічне зіставлення двох форм - "корова і скрипка ". Як момент боротьби логізму з природністю, міщанським глуздом і забобонами. К. Малевич".
 


Тобто на цій картині він зіштовхнув "зарозумілий" і кубофутуристичний реалізм. З цього моменту в його творчість входить супрематизм.

У 1927 році, вже після роботи уповноваженого по новому мистецтву у Вітебську, створивши безліч робіт в новому стилі та обґрунтувавши його в безлічі мистецтвознавчих праць, Малевич організовує виставку за кордоном. Він їде до Німеччини. І буквально приголомшений прийомом, який йому надають там. Він не очікував, що його нове мистецтво знайде такий схвальний відгук і розуміння. Напевно, якби він залишився тоді за кордоном, як це зробив у свій час його спочатку друг, а потім художній суперник Марк Шагал, то його творче і людське життя склалося б зовсім по-іншому. Але вдома чекає сім'я, дружина, діти, родина.

Казимир Малевич вирішує повернутися в Росію, відмовляючись від можливості залишитися і працювати в Німеччині, але залишає всі свої роботи знайомому німцеві. На щастя, тому вдалося зберегти їх навіть під час фашистського режиму, хоча Гітлер вважав авангардистів представниками дегенеративного мистецтва і змушував знищувати подібні твори мистецтва.

Мабуть, Малевич передчуває, що незабаром його суперматичні ідеї, його творіння, та й він сам, будуть піддані остракізму і на батьківщині. Але ризикнув повернутися. І був заарештований одразу ж на вокзалі. Його відпустили. Потім почалися гоніння на футуристів, і його заарештували вдруге в 1930 році.

Малевича катували в Ленінградському ОГПУ. Під тиском йому вводять воду в сечогінний канал - вимагають зізнань у шпигунстві. Пізніше у художника розвинулася хвороба простати, через яку Малевич і помер в 1935 році.

До речі, Казимир Малевич - єдиний український художник, в творчості якого відобразився Голодомор 1932-1933 років, від якого померло від 4 до 10 мільйонів українців. На малюнку олівцем написано "Де серп і молот, там смерть і голод" (цитата з популярної в 1920-30 рр. народної пісні). Там зображені три фігури, риси обличчя у яких замінені на серп і молот, хрест, труну.
 


"Малевич був єдиним художником, який демонстрував невідоме трагічне становище українських селян під час злочинної насильницької колективізації"

- пише французький історик мистецтва, автор кількох монографій про Малевича Жан-Клод Маркаде.


Але все-таки помер він не в застінках, а в своєму ліжку і навіть зміг скласти заповіт про те, щоб йому влаштували суперматичний похорон в суперматичній труні. Так дійсно сталось. Ховали художника з почестями, як не ховали навіть відомих чиновників. Дехто припускає, що це не випадково; що є якісь таємні зв'язки Малевича з розвідкою; що він купив собі цей похорон, попередньо оплативши золотом свою недоторканність. Достовірних доказів цієї версії, схоже, не існує, як і остаточного трактування його творчості чи повного розкриття секрету привабливості його "Чорного квадрату".
 


Чи була це грандіозна містифікація генія, чи був це умілий маркетинг, чи проникнення в первозданні таємниці чистого мистецтва? Кожен з нас по-своєму відповідає на це питання. Але хіба це не чудово?! І хіба не в цій недомовленості полягає головна таємниця Малевича?

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Про синтетичний і натуральний пух
Складно собі уявити осінь чи зиму без теплої куртки чи пуховика. Чи не так? Щоб бути впевненим у тому, що верхній одяг для холодної погоди не лише виглядає стильно та оригінально, а й тепло, обов'язково варто звертати увагу на те, що у нього всередині.
Читати більше