сюрприз

Вона стояла край дороги

Ціпок тремтів без остороги

Хребет в дугу, додолу очі

Отак мабуть , як поторочі

Темніше куряви стояла

Пройшла колона , жінка впала

Посеред дня у прірву ночі

Й нічого більше вже не хоче.

Лежало тіло на дорозі

Душа у Бога на порозі

Себе до тями повертала

То хто ж тоді ота , що впала

Услід байдужості броні

Невже не я? Виходить – ні!

Сама себе без слів питала,

Сама собі відповідала.

Вже не стояла й не лежала

У іншім вимірі дрижала

В міцних обіймах з Вищим Я

Співала краще солов’я

Не по земному щебетала

Бо знову втрачених стрічала

Сміялась й плакала без сліз

Тож вдався Богові СЮРПРИЗ!