Синьо-жовтий чи жовто-синiй, або Бути чи не бути

13 липня 2018
Юрко Серга

Щороку, 23 серпня, вся Україна святкує день Державного Прапора. Про український національний стяг, його історію і кольори написано багато наукових праць і журналістських статей, численні блогери і коментатори трактують його кожен по-своєму. Але більшість з них насправді бувають далекі від істини. Відомо, що жовтий і синій кольори в національній символіці притаманні здебільшого морським країнам. Показовими є прапори Швеції, Колумбії, Барбадосу, на якому можна бачити навіть зображення тризуба. Давнє українське ім'я Мартин (мар-тин) означає "морський охоронець". Жовтий колір в усі часи у всіх народів символізував сонце, а синій колір завжди символізував воду – два одвічні символи життя. Культове зображення сонця з променями можна бачити також на історичному гербі українського Поділля.

В одній з сучасних популярних пісень український гурт "Mad Heads" співає: "Допоки сонце сяє, поки вода тече, надія є...". Ще в далекому 1917 році про жовто-блакитний прапор написав свій патріотичний вірш український поет Олександр Олесь [1878 – 1944]:

Українське військо,
мов з могили встало,
загриміло в бубни,
в сурмоньки заграло,
розгорнуло прапор
сонячно-блакитний,
прапор України!
рідний, заповітний!

На жаль, історична пам'ять українського народу, що за кілька останніх століть втратив десятки мільйонів свого люду, втім еліту нації, з часом спотворилася і частково стерлася. Особливо негативно сприяли цьому прийняття християнства, жорстокий царський та злочинний більшовицький режими. Апологети іудо-візантійської віри викрали і знищили величезну бібліотеку Ярослава Мудрого – сховище давніх знань і вірувань русичів-українців, що дало привід багатьом писакам вигадувати власні версії та історії. У червонопрапорну комуністичну добу, коли Україна входила до складу Радянської Імперії, національний жовто-блакитний прапор був під суворою забороною. За його зберігання або використання людей жорстоко засуджували і на довгі десятиліття відправляли у Сибірські та Соловецькі лагері, з яких мало хто повертався додому живим.

Серед усіх народів тільки пращури українців ще з прадавніх часів вибрали колір сонця і води життєдайними символами своєї нації. Навіть головний убір і скіпетр єгипетських фараонів прикрашали жовто-сині смуги. І це не просто випадковий збіг, а велика історична таємниця, яка ще чекає на своє відкриття. Слово прапор (па-ра-пор) означає "відображення сонця". В іспанській мові bandera (ба-ан-дер) означає "душу людську держить (підтримує)". Прапор української народної республіки 1918 року також був жовто-синій. Але прийнятий 28 січня 1992 року новий державний прапор України виявився перевернутим і став синє-жовтим, символізуючи небо і поле, перевернувши все наше уявлення про нього і нас самих, як древньої нації, перетворивши українців з поклонників світлої води "Дани", в земних хліборобів – поклонників пустого неба (отче наш, сущий на небесах), іншими словами опустивши нас "з панів у холопи".

В одному з віршів Володимира Сосюри [1897 – 1965] читаємо: "Жовто-блакитний там прапор віє". В романі Уласа Самчука [1905 – 1987] "Волинь" читаємо: "На всіх будинках, на всіх крамницях – жовто-блакитні прапори". Поет Богдан Кравців [1904 – 1975] у своєму вірші "Сімнадцятого року" пише: "І ми із жовто-синіми стяжками ішли походом і "славу кричали". Василь Онуфрієнко [1920 – 1992] у своїй поемі "Симон Петлюра" пише: "Петлюрине ім'я... Мов прапор святий жовто-синій". У творі Івана Чайки [1945] "Дзвони над Лютенькою" читаємо: "Над ними розвівався на вітрі жовто-блакитний прапор". У повісті Мирослава Кушніра [1922 – 1945] "Бій під Крутами" написано: "Зірвався вітер, і з Софіївської площі залопотів жовто-блакитним прапором над головами юнаків...". Юрій Лавріненко [1905 – 1987] згадує про 1917 рік у творі "Чорна пурга": "Носили жовто-блакитний прапор Самостійної України".

У 1992 році відома китайська художниця і громадський діяч Мао Мао звернулася до президента України Леоніда Кравчука з пропозицією змінити розташування кольорів на державному синє-жовтому прапорі. Бо якщо він і далі залишатиметься у такому вигляді, коли символ води знаходиться вгорі, а символ сонця знаходиться під ним, то країну буде очікувати неминуча деградація, хаос, падіння, і зрештою, крах. Адже синій колір вгорі і жовтий колір внизу утворюють гектограму "пі", що згідно класичної китайської Книги перемін "І-цзин" є однією з чотирьох найгірших комбінацій, котра означає: "будьте пильними і завбачливими, не беріться за жодну важливу справу, тому що вона радше не збудеться, аніж збудеться, ваше оточення не зрозуміє вас, ви без причин будете сваритися з друзями". Тобто, вода не повинна затьмарювати світло, як в прямому, так і в переносному значенні. І навпаки, розташування кольорів на прапорі, коли жовтий вгорі, а синій внизу, утворює гектограму "тай", що означає "піднесення, розквіт, добробут, небажане відходить, величне приходить, щастя, благополуччя".

За сонячне небо,
За водну блакить
Боротися треба,
У світі щоб жить.

У 1922 році, коли Україна увійшла до складу СРСР в якості союзної республіки, її державний прапор став червоно-синім. Смугу червоного кольору розмістили вгорі на місці жовтого кольору, що означало владу комуністів. Україна була тоді, незважаючи на величезні жертви серед мирного населення, самою успішною і процвітаючою республікою, мала найбільший соціальний, технічний і аграрний потенціал – цього факту не можливо заперечити. Однак всього за два десятиліття незалежності, живучи під перевернутим прапором, Україна не лише втратила всі свої минулі здобутки і переваги, опустилася в рейтингу колишніх республік СРСР майже на останнє місце, але й втягнулася в братовбивчу війну, втратила частину своєї території. Ось така вона, дивна і непроста українська історія, що кидає свою тінь на наше трагічне сьогодення. І розташування кольорів на державному прапорі грає далеко не останню роль. Адже перевернутий прапор в загальній світовій геральдичній практиці символізує біду.

Слід також звернути увагу на міжнародне написання назви "Україна" латинськими літерами в англійській транскрипції. У 1945 році, коли Україна була союзною республікою, за поданням політзалежних знавців англійської мови з Центральної московської влади, її назву в Організації Об'єднаних Націй затвердили як Ukraine. В англійській мові родів нема, тому подібне написання означало союзну республіку, а не окрему країну. Власне так воно і було тоді. Однак інші країни, назви яких в українській мові також відносяться до жіночого роду, пишуться з відмінним закінченням, що символізує їхню державність і незалежний статус: Canada, Austria, Australia, Romania, Russia, Botswana, Angola, Gana, Rwanda... Тому, нам необхідно відновити історичну справедливість і змінити назву Ukraine "Republic" (Юкрейн Репаблік) на Ukraina "Country" (Юкрейна Кантрі). Зробити це слід якнайшвидше, оскільки здобувши незалежність ще у 1991 році Україна досі живе, можна сказати існує, під перевернутим державним прапором і невластивою світовою назвою.

Сонце хай світить,
Вода хай журчить,
Хай родяться діти,
Люди, мир бережіть!

Зображення - pinterest.com

Перейти на Ua Modna Shop

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Він не приніс жертви на вівтар любові, але данину дружбі віддав сторицею
Так сталося, що першим словом, колись прочитаним моїм п'ятирічним сином на книжковому корінці, було слово "Бу-а-ло". Слово було зовсім новим, і він запитав: "А хто це?" І дійсно, хто він - сучасник ХVII століття - Нікола Буало?
Читати більше
Вендіго: втілення жаху по-американськи
Чому дивна істота, яка не має аналогів у інших культурах, досі не втрачає популярності? Про Вендіго пишуть моторошні книги та знімають фільми, багато містичних серіалів не обходяться без епізоду про це чудовисько. То що ж про нього відомо?
Читати більше