Символіка вікінгів та її значення

Знамениті жителі Скандинавії — вікінги (інші назви — нормани, варяги), були запеклими язичниками та з великою насолодою здійснювали свої руйнівні набіги зокрема і на християнські монастирі Англії, Ірландії, Франції, нищачи та вбиваючи все на своєму шляху. "Якщо християнський Бог не може захистити свої монастирі від наших сокир, то що це за Бог? А ми будемо молитись своїм рідним богам, які день від дня дарують нам перемогу у битвах та багату здобич", – може, десь так думали середньовічні язичники-вікінги, поклоняючись своїм суворим богам-воїнам Одіну і Тору. Поміж тим язичницька релігія давніх скандинавів надзвичайно цікава, та багатогранна, із захоплюючим епосом, міфологією, культом сили та магічними символами, що мали оберігати та приносити удачу (вікінги називали їх гальдрастави) в ті древні часи, і про які розмова піде нижче.

Створювався з метою нагнати на ворогів панічний жах, настільки сильний, що ті впадали в ступор на деякий час. Часто цей вид гальдраставів пов'язують зі зміями, тому що отрута деяких змій паралізує жертву. Найчастіше шоломи жаху являли собою хрестоподібні візерунки, суперечки про значення яких ведуться до сьогодні.

Людина, яка носить при собі цей знак, не заблукає навіть у найстрашнішу негоду і знайде вірний шлях, навіть якщо не знає вірної дороги. Достатньо подивитись на фото Вегвізир, щоб відчути його містичну силу, він є символом пошуку вірного шляху і зовні дуже нагадує компас, що підтверджується другою його назвою – рунічний компас.

Амулет Молот Тора — потужний оберіг, що захищає власника від злих сил та недобрих людей. За переказами, зброя грізного бога Тора була викувана цвергами (гномами) — майстерними майстрами, які використовують магію для створення артефактів. Чоловік, що носить амулет цього бога, може розраховувати на його заступництво, а також отримує:

• силу та витривалість;
• мужність у зіткненні з ворогами;
• удачу у фінансових справах;
• впевненість та цілеспрямованість;
• завзятість у досягненні мети;
• захист від хвороб.

Валькнут (від давньоскандинавського: Valr – убиті воїни, knut – вузол) це символ трьох світів - світу богів (Асгард), людей (Мідгард) та мертвих (Хельхейм). Його значення полягає в тому, що це дуже сильний захисний символ, проте його символіка ніколи не була виключно захисною, на відміну від інших знаків, таких як "Шолом жаху" або "Молот Тора". Він може кардинально змінити життя свого власника. Носіння Валькнута дійсно відводить лихо, оберігає від злих магічних впливів, таких як пристріт чи псування, оберігає від дрібних життєвих негараздів. Однак Валькнут буде щоразу випробовувати свого власника на міцність, посилаючи йому випробування, які повинні будуть довести його твердість духу, силу та впевненість.

Чи не найзнаменитішими символами вікінгів є руни (готське runa від прагерманського *run- — "таємниця", "шепіт"). Руни вживалися, як письмо та для ворожінь на германських землях із початку нового літочислення аж до 1800-х рр., в останній період лише за особливих потреб. Число рун об'єднувалося в алфавіт, так званий футарк. Існують два види футарків, старший та молодший. Старший футарк (англ. Older / Elder Futhark, нім. älteres Futhark, "стара рунічна абетка") — найстаріший з рунічних алфавітів. Використовувався як система письма германцями, носіями північно-західних германських говірок, в часи великого переселення народів. Основні пам'ятки — ювелірні вироби, посуд, зброя, рунічні камені у Скандинавії ІІ-Х ст. Інші назви — старий футарк (англ. Old Futhark), або германський футарк (англ. Germanic Futhark). Молодший футарк (нім. jüngeres Futhark, "нова рунічна абетка") — рунічний алфавіт, винайдений у Скандинавії наприкінці VIII ст. Викоритсовувався протягом раннього і високого середньовіччя. Повністю витіснив старший футарк, який було дешифровано лище 1865 р. норвезьким науковцем Софусом Бугге. На основі молодшого футарку англосакси і фризи створили свою абетку, так званий англосаксонський футарк.