Свята анорексія: заради кого жінки виснажували себе аж до гибелі

Відмова від нормального харчування, нав'язливе, хворобливе прагнення голодувати — явище не нове, хоч і визнане бідою сучасного суспільства. Анорексія процвітала в європейських країнах за часів пізнього Середньовіччя — зараз такий стан називається святою анорексією, тому що притаманний він був жінкам, котрі повністю присвятили своє життя вірі та служінню церкви.

Що таке середньовічна свята анорексія?

Якщо ми подумки повернемося на сім—вісім століть тому, то зустрінемо не так уже й мало тих, хто страждали від середньовічної святої анорексії. Це прагнення повністю або майже повністю відмовитися від їжі навіть не вважалося тоді відхиленням або душевною хворобою, як і тепер, втім, ряд істориків відкидають думку про те, що середньовічна анорексія є різновидом нервової, що стала в XX столітті офіційним медичним діагнозом. У ті часи великою популярністю користувалися ідеї аскетизму, відмови від будь-яких благ, маніакальне прагнення уникнути смертних гріхів, включаючи обжерливість.

Часом черниці не вживали іншої їжі, крім як отриманої під час причастя

Жертвами святий анорексії, — а вона розправлялася жорстоко із жінками, зводячи їх у могилу в молодому віці, — часто ставали черниці або залучені в монастирський побут послушниці. Анорексія, за рідкісним винятком, розвивалася у молодих дівчат, на тлі їхнього прагнення, по-перше, контролювати все тілесне, що обтяжувало їхні життя, а по-друге, наблизитися до Христа за рахунок фізичних страждань і поневірянь. Жінки Середньовіччя були обмежені у виборі засобів для самокатування — на відміну від чоловіків, які навмисно прирікали себе на фізичний біль або безшлюбність.

Шанування голодуючих черниць призводило до того, що відмова від їжі ставала популярним явищем

Утім, і жінки давали таку обітницю — обітницю цнотливості, та зі свого боку часто ставала каменем спотикання, оскільки порушувала плани щодо сватання та укладання шлюбних союзів і часом навіть приводила до трагічних наслідків.

Середньовічна свята анорексія — явище, що отримало розповсюдження саме в католицькому середовищі, однією з причин такої популярності голодування можна вважати великий вплив чернечих орденів, які проповідують крайній аскетизм. Мова насамперед про орден францисканців.

Хто страждав цим захворюванням?

Стан справ погіршувався ще й тому, що багато жінок-вірян, які страждали від анорексії, ставали авторитетом, взірцем для наслідування для інших, — звичайно, не через недоїдання, а завдяки своїм заслугам у зміцненні ролі церкви, або завдяки богословським працям, або навіть тому, що ставали покровительками дівчат при їхньому горі.

Свята Вільгефортіс зображується з бородою

Так, наприклад, Свята Вільгефортіс була захисницею для дівчат, які прагнули позбутися від настирливих прихильників, — їй молилися, у неї просили захисту. За життя ця дівчина, дочка короля Португалії, дала обітницю безшлюбності і відмовилася виконати волю батька, який знайшов підхожого нареченого і наполягав на швидкому весіллі. Щоб уникнути шлюбу, дівчина голодувала і просила Бога зробити її потворною, і нібито у відповідь на її молитви на обличчі Вільгефортіс виросло волосся або навіть борода. До речі, сучасні вчені допускають такий ефект як один із наслідків голодування. Наречений відмовився від весілля, і король, розлютившись, наказав розіп'яти дочку.

Беатріс з Назарета — міста, розташованого у Фландрії, стала знаменитою завдяки своїм творам. Народжена в 1200 році в багатій родині, вона прийшла, проте, в п'ятнадцять років до цістеріанців просити прийняти її послушницею в монастир. Цього разу дівчині відмовили через її слабке здоров'я, але вже через рік прохання було виконано. Беатріс прожила досить довге життя, практикуючи і проповідуючи сувору аскезу. Вона була першою настоятелькою Абатства Богоматері в Назареті і написала книгу «Сім способів Святої любові».

Маргарита Кортона

Інша дівчина, італійка Маргарита, народилася в 1247 році в сім'ї фермерів і вела цілком собі мирське життя. Вона рано втратила матір, не знайшла спільну мову з мачухою і в віці сімнадцяти років втекла з чоловіком, після чого залишилася з ним в статусі коханки і народила сина. Все змінилося, коли одного разу вона виявила свого супутника убитим в лісі. Чи то з покаяння, чи щоб заглушити відчуття втрати, вона разом із сином відправилася в Кортону, до монахів-францисканців. Маргарита знаменита тим, що організувала в лікарні Кортони сестринську допомогу, а ще через свою аскезу. Вона прожила 50 років і була канонізована в XVIII столітті.

Анджела із Фоліньо

Анджела з Фоліньо, ще одна жертва святої анорексії, яка жила в другій половині XIII — початку XIV століття, до сорока років дуже прихильно ставилася до задоволень і багатства. Вона вийшла заміж, народила дітей. Але, згідно з переказами, одного разу їй було видіння Святого Франциска, і Анджела усвідомила порожнечу свого життя. Незабаром померли її чоловік і діти, і жінка присвятила себе Богу. Вона заснувала релігійну громаду, займалася богослов'ям, написала книгу про видіннях.

Катерина Сієнська

Однією з найзнаменитіших католицьких святих, які стали прикладом для наслідування, була Катерина Сієнська, незважаючи на протести сім'ї, прийняла обітницю безшлюбності, присвятила свої дні роботи в лікарнях і прагненню повністю позбутися від тілесної залежності. Вона багато зробила для церкви і для культури — сприяла поверненню папської резиденції в Рим, створювала твори, завдяки яким італійська мова стала мовою літератури, вела місіонерську діяльність. Але в повсякденному житті Катерина відрізнялася великими дивацтвами — вона ніколи не їла м'яса і взагалі харчувалася мізерними порціями, під кінець життя єдиною її їжею стали Святі Дари. Вона померла від повного виснаження у віці 33 років.

Від середньовіччя до сучасності

Колумба з Рієті

Не дивно, що знаменита свята стала прикладом для наслідування і для нових поколінь захоплених релігією дівчат. Колумба з італійського міста Рієті, або Анжела Гуарданьолі, як звали її в мирському житті, народилася в бідній родині. Говорили, що в день її народження співали ангели, а під час хрещення прилетів голуб — з того часу і прозвали дівчинку Колумбія, так по-італійськи звучить «голуб». Коли батьки зібралися видати її заміж, Колумба відрізала волосся і відправила їх нареченому.
Дівчина вважали такою, що творила чудеса, вона спала на шипах, носила волосяницю і теж відмовлялася від їжі. Померла Колумба в 1501 році у віці 34 років від виснаження.

Королева Англії Катерина Арагонська

Серед істориків існує думка, що святою анорексією страждала і королева Англії Катерина Арагонська, перша з численних дружин короля Генріха VIII — того самого, що заради любові до Анни Болейн створив нову церкву. Катерина в числі багатьох інших жінок тієї епохи належала до Третього ордену францисканців, тобто, не покидаючи світ, брала на себе обітниці і слідувала спеціальному статуту. Саме цей чернечий орден проповідував досконалу бідність, саме його послідовниками стали найзнаменитіші з жінок, що стали жертвами релігійного голодування.

До певного періоду така поведінка не вважалася тією, що виходять за рамки допустимого, за ослабленими монахинями та послушницями доглядали в монастирях, віддаючи належне їхньому релігійному подвигу. Однак з початком Відродження, зі зміною ставлення до уявленням про святість, до анорексії ставлення змінилося, таке голодування самою церквою було визнано явищем єретичним і небезпечним.

Тьєполо. Свята Катерина Сієнська

Проте відгомони цього середньовічного явища зберігалися аж до XX століття, коли прийшов час стрімкого поширення нервової анорексії. У рідкісних випадках лікарі ставили діагноз жінкам, які відмовлялися від їжі з тих самих міркувань, що й католицькі святі, — у надії отримати контроль над своїми бажаннями і через тілесні страждання наблизитися до Христа.

Здійснено переклад.