|
30 серпня 2018
Марина Чиянова |
Світи туманні та містичні,
І зорі падають з небес,
У світі ми — лише дотичні,
Та у серцях живе прогрес.
Ти — світло, неозоре світло,
Ти — доля відстаней моїх,
Ти — загадки чужого світу,
Ти — радість серед тіней злих.
Твоє кохання, наче хвиля,
І огортає мене всю,
І пахнуть дотики полином,
Несуть безмежності росу.
Світи живі і загадкові,
І пристрасть стигла, вікова.
У сутінках згадаю знову
Твої піднесені слова.
(с) Maryna Tchianova
| 0 | 1249 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
