Сурми, гомони, Україно! Вже час…
СУРМИ, УКРАЇНО!
У сумирні часи нам любити
Тебе, Україно!
Навіть, радше, тоді…
Коли сили до бою –
"Нема!"
До звитяги нас кличе
в бентежному ярі калина.
Щоб ві сні – навмання –
ми життя не згубили дарма.
Щоб…
Повік – панував!
Наш завзятий, співучий народе.
Геть минулись часи,
коли хвацько – урвали терпець,
маркитанти життя,
гендляри – марнотрати свободи,
а в байках про раї
вкарбували б ми слово –
"Кінець!"
Щоб!
Зухвала війна полишила
наш край – до світанку…
Тільки спогади й дим
десь блукали собі по полях.
Обійнялись би й ми –
загадати бажання на ганку,
задивитись – на сонце,
що сходить у світ по ріллях.
Хай!
Та пісня моя
З верховин – аж до моря! – долине…
Най почує її, той – хто схоче
разом заспівать.
У буремні часи
поклялись ми тобі,
Україно!
До останнього кроку,
до скону – Тебе захищать!
14 лютого 2018
Михал Влад
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
