Отже, теперішнім днем варто розмежувати оповідь від проговорення, як і текстотворення від складання тексту: ймовірним є загальний потяг до спрощення чи деструктуризації структур. Можливо, щось важливе чи вагоме було втрачене чи не враховане, можливо, нічого важливого й не було - це в свою чергу варіант завершення , скінченого подиху чи бодай звершального моменту.
Здається мені, що ми поспішаємо, хоча й не поспішати є теж нетактичністю й антистратегією, бо знаємо певно дві сторони, а їх набагато більше, до того ж одна доповнює іншу, а попередня є передісторією наступної. Як все -таки мріється спокійних умов, без того шаленого темпу та шумної тембровості, без тієї показовості та лінійності. З ліній збудуємо конструктив образу, а з образів - надформи майбутнього.
Пришвидшення, звісно, все треба робити з духом та силою, з запалом та вибоховими пристрастями; деколи варто призупиняти темпи, рекомендовано приділити силу - волі, а волю для сили. От і розумію теперішню позитивізацію та спрощення. Спрощення як прощення, як аспект духовного й післядуховного. Духовне треба примножити й зберегти, до того ж продовжити й розгалужити. Ось так, а часу обмаль в часи знецінень - чи, може, знецінення і є безціннісним з огляду відсутності чогось альтернативного в аспектах моралі. Мораль є волею, а воля є силою, до того ж небесною та наддушевною.
Призупинитись. Бажано. Нічого немає вічного, як і абсолютно вичерпного чи ідеального, вкрай природнім є збалансованість різних сфер, трендів, дискурсів, локацій спільнот й ізотворчих територій.
Спрощення є майбутнім, бо прискладнення є зромадженням конструктиву, а це хаос колективного несвідомого та тотального підсвідомого. Коли мене запитують, що є важливим сьогодні, в мене дуже проста відповідь- важливим є все і ніщо одночасно. В людині є прихованим надресурсний потенціал; надресурсний тому, що окремі частини вже є для самого індивідууму руйнівними з позиції незадіювання та невикористання. Тому варто систематизуватись й кваліфікуватись .
Це академічна практика, в приватних умовах цього не сягнути й не осягнути, бо потрібна алгоритмізація усіх передмов й посткритмізація усіх післямов.
Отже, говоріння та писання є методою до досягання простого та легкого розуміння цивілізаційних градацій та пунктів, як і міжконтинентальних спалахів та напрямів - важливими є саме Сигнальні імпульси пам'яті: все в нас автоматично закладене в матрицях генетичної пам'яті - вкрай необхідним є створення умов для розкритя досвіду та його сприйняття й можливого розвитку. Розвиток як і Воля самоїстівний, для відтворення варто руйнувати, не завжди прихорошена прикрасами бутафорія буде вичерпною в тому СПОВІЛЬНЕННІ. Це як справжня війна чи наступ з мушлями Нерона.
Спрощення та зорганізована соціальна колективність.
Пригадую з цього прикладу навчання в Бостоні на літературному факультативі - в групі були різні вікові та національні одиниці: китайці мали своє розуміння воєнного комунізму, а угорці - імперіалізму, я в свою чергу був гуру усього постмодерного. Та не дивно. Це було більше десяти років назад. Зараз це в Україні й розпочнеться /не факт/ з провінцій та містечок - лишень би не каструвались тою американізованою термінологією: занадто того мотлоху технічного й нетехнічного, добре, щоб це не стало новим проявом урбаністичної шизофренії. Це щодо Урбан просторів.
Ізоляція урбанізму як і совковий дегенеративізм є головними проблемами сьогодення. Це і є крайнощі й тембральність й приклад багнючого сповільнення.
Золоте Руно говоріння чи проговорення.
Й ще один аспект - це зцерковнення. Чи зацерковнення за принципом свій-чужий чи сатана.
Сатана чи дідько. Проговорення знову ж таки й на рівні вже космічному иа градацій аури. Тобто рай - пекло чи пекло-рай. Вже згадування всує є механізмами того середньовічного заскорузлого розуміння християнського дива як вакцини від усіх хвороб, як родинних, суспільних та мегакосмічних. Діяльність церкви як і автопрому є Показниковою. До того ж Кількісно Показниковою.
Спрощення показників - збір парафіянами коштів на нові храми й церкви - масовість й тиражування церков - це ознака Зневірення часу.
І наостанок інформаційна токсикація. Захисту мало , бо є засоби ментального впливу і знову ж таки окремі злі генії продумали як правильно Точковими Сигналами пробуджувати матириці Генетичної пам'яті. Треба захищатись.
Тільки щоденна праця.
Тільки щохвилинна пожертва
Самообмеження як вакцинація для супокою.
Бо скільки того життя....
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
