Більше за все не світі,
Людина хоче бути не тим, ким вона є.
Від цього вона страждає.
Від цього вона блює.
Більше за все на світі,
Людина чекає віддачі.
Шукає погляду вдачі.
У очі холодні й незрячі.
Менше за все на світі
Людина бажає себе.
Такого, як є.
Без ярликів і позначень.
Без масок, без таємного сенсу, без надуманих значень.
Людина від власних бажань страждає,
Людина від них гниє.
Among all the things in the world
A human's desire not to be oneself is prevalent.
It's a cause of suffering.
It's a cause of nausea.
Being reciprocal
Is the main expectation.
The eyes are cold and unseeing.
The look of luck is wanted.
The least in the world
Is the wish
to be authentic.
No signs or labels.
No masks, hidden senses or made-up meanings.
Desires are a cause of suffering.
We decay because of them.
Ці твори, написані молодим автором Костянтином Примаком, відображують самотність і самодостатінсть людини гіпертекстового світу, яка прагне встановити баланс між своїми соціальними ролями. Помірний вплив Еко, Фаулза, Будди, але форма верлібру, проста і невигадлива, натякає на бурхливий ритм стандартизованої сучасності. Яскравий твір, який англійською набуває нових смислових відтінків.
Переклад і коментар Марини Чиянової
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
