Сумки в українській традиції

У комплексі українського традиційного вбрання, де завжди є переплетеними і невіддільними практична значимість і краса оздоблення, особливу роль відіграють сумки та близькі до них аксесуари. 

Найбільш популярними і поширеними з давніх часів є ткані парні торби з вовняних, конопляних та лляних ниток – бесаги, які були у вжитку на значній частині Правобережної України. Це, напевно, є найпростіший і надзвичайно зручний, практичний багатофункціональний варіант торби. Шилися бесаги з одного шматка тканини, як правило, чиноватого ткання (саржевого переплетення), оздобленого кольоровими суцільними або орнаментованими смугами. При цьому кінці підгиналися на однакову висоту і збоку зшивалися, а середня вільна частина слугувала за ручку. Речі рівномірно розподілялися у обох відділеннях, а часом навіть при потребі в бесагах можна було переносити дітей(!).
 
Також з тканини виготовлялись тайстри – ткані, а також вишиті на полотні торби з однією довгою ручкою через плече (Буковина, Покуття, Поділля). Ручка могла бути зроблена з тканини, але найчастіше з цією метою використовувалася ткана крайка.
 
На Гуцульщині ткали невеликі торбини з ручкою з пояса  –  дзьобні. Оздоблювались вони часто кутасиками. Носили їх жінки. А от чоловіки носили шкіряні невеликого розміру сумки, які заокруглені знизу, з довгою ручкою через плече  – тобівки. Вони щедро оздоблювалися мосяжною роботою. Ще менші від тобівок є ташки прямокутної форми. Такі сумки годилися до комплексу святкового вбрання, і чоловіки тримали в них лише дрібні речі  –  тютюн, люльку (або файку), кремінь, трут, кресало, гроші.
 
На Поліссі виготовляли навіски  –  плетені полотняним переплетенням зі смужок кори дерев сумки різного розміру. Навіски складалися з двох частин, з яких більша накривала меншу. За ручку правив лляний шнур, чи вірьовка. Могли бути такі сумки без кришок і з двома ручками.
 

Окремо заслуговують на увагу речі, в яких люди переносили гроші. Це могли бути так само як і торби, виготовлені із текстилю гамани, гаманці та «кармани». Найчастіше їх приторочували до пояса, чи крайки. Цікавими є пізніші, пошиті з крамних різного кольору та малюнку тканин кармани, які оздоблювалися додатково зубцями, машинною вистрочкою. Носили такі речі в тих краях і в ті часи, коли шили керсетки й очіпки. Зберігали в них переважно паперові гроші. А от для монет шили окремі прямокутної форми мішечки-гаманці.
 
На Покутті, Гуцульщині, Поділлі в чоловічому костюмі окрім шкіряних сумок використовувалися мошни і мошонки  –  шкіряні гаманці у вигляді округлої приплюснутої торбинки, яка мала застібку-затяжку із шкіряних плетених шнурів, кінці яких оздоблювали китицями.

Автор статті: Юрій Мельничук

(via)