Що ж вчені називають "стилем виховання"? Це, на їхній погляд, сукупність конкретних практик: залучення до ігор, емоційна підтримка, спілкування тощо, які вони використовують для розвитку і зростання дитини. Найпопулярніші уявлення про стиль батьківства пов'язані з дослідженням американського психолога Діани Баумрінд. У 1960-х роках Баумрінд зацікавилась тим, як батьки намагаються контролювати або спілкуватися з дітьми. Вона зазначила, що сама ідея батьківського контролю авторитарними дорослими – погана справа. Вона пояснює це тим, що люди прирівнювали "контроль" до сліпого послуху, жорстоких покарань та маніпулятивної поведінки.
Щоб уникнути небезпек авторитаризму, багато батьків намагалися дотримуватися протилежного підходу. Вони ставили дуже мало вимог до своїх дітей, уникаючи будь-яких спроб контролю. Для Баумрінд ці варіанти були впаданням у крайнощі. У пошуках компромісного способу виховання, який би сприяв самодисципліні та відповідальності дітей, дослідниця запропонувала розрізняти три різні стилі:
– Авторитарне виховання, що характеризується суворою дисципліною, беззаперечним послухом та контролем дітей шляхом покарань;
– Поблажливе, яке характеризується емоційним теплом та небажанням впроваджувати різні правила;
– Авторитетне – більш збалансований підхід, згідно з яким батьки очікують, що діти дотримуються певних стандартів поведінки, але також заохочують своїх малят думати про себе та розвивати власну самостійність і відповідальність.
Пізніше, у 1983 році, дослідники додали четвертий стиль – непричетне виховання. Непричетні батьки забезпечують дітей їжею та дахом над головою, але дають мало емоційної підтримки і не дотримуються стандартів поведінки.
Згодом вчені розглядали ці стилі в контексті категорій "вимогливості" та "чуйності". Обидві ці якості є бажаними для гармонійного зростання дитини, але не кожен метод виховання їх забезпечує. Так, авторитетне виховання є одночасно чуйним і вимогливим, саме його вважають оптимальним стилем. Інші ж не мають однієї або двох якостей. Авторитарне виховання вимагає, але не реагує. Поблажливе є чуйним, але не вимогливим. А непричетне виховання дітей не має жодної з цих ознак.
Аби оцінити наслідки для дитини того чи іншого методу виховання, дослідники визначають поведінкові моделі батьків за допомогою різних опитувань, враховують соціально-економічний статус родини тощо.
На основі всебічного аналізу, визначають, наскільки важливою була роль батьківства у їхньому житті.
Вважають, що
діти з авторитетних сімей добре поводяться та досягають успіху в навчанні. Вони, як правило, емоційно здорові, винахідливі та соціально активні.
Діти з авторитарних сімей натомість більш схильні до агресивної чи непристойної поведінки у майбутньому. Вони частіше страждають від занепокоєння, депресії або низької самооцінки.
Діти, чиї батьки дотримувалися поблажливого стилю виховання, можуть менш імовірно зазнавати поведінкових проблем. Вони також матимуть менше емоційних труднощів, аніж діти з авторитарних родин. Але вони, як правило, мають більше проблем, ніж діти авторитетних батьків, і не такі успішні в школі.
Діти з непричетних сімей є найслабшими за всіма показниками. Згідно з дослідженням професора Лоренса Штейнберга у 2001 році, більшість неповнолітніх правопорушників мають батьків, котрі дотримувалися моделі непричетного виховання.
Але чи дійсно людей варто ділити за цими категоріями? Чи не можуть батьки поєднати більше одного стилю або взагалі не вписатися в цю схему?
Як і будь-яка класифікація поведінки людини, ця теж має свої нюанси, наприклад, звичайні культурні обмеження. Баумрінд сформувала свою систему розуміння батьків у США, а спостерігала вона переважно за білошкірими людьми середнього класу. Попри те, що ідеї Баумрінд були застосовані у різних країнах, таких як Бразилія, Китай, Скандинавія, Туреччина, держави Європи, є низка інших досліджень, що спростовують цю систему класифікації.
У дослідженні корейсько-американського батьківства у 2002 році вчені виявили, що понад 75% населення не вписуються у жодну зі стандартних категорій. Можливо, саме культурні відмінності можуть пояснити, чому різні дослідження дають різні результати. Наприклад, у спостереженні іспанських підлітків було встановлено, що діти з поблажливих родин так само і навіть краще поводяться та добре дисципліновані, як і діти з авторитетних сімей.
Отже, ці стилі вважають стандартною системою класифікації, проте через суттєвий вплив зовнішніх факторів, як-от спілкування з однолітками, соціальна, економічна чи культурна ситуація країни тощо, сьогодні більшість батьків перебувають на межах цих категорій.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
