Струна душі порвалася остання.
Байдужість вже заполонила світ.
Десь загубилося моє кохання.
Та й вистачить мені за стільки літ.
Його шукати я не буду.
Нехай щасливим зробить іншого воно.
Поволеньки коханнячко забуду.
В задумі згіркле п’ю вино.
І вже коли, здавалось, все минуло
І пам’ять снігом замело,
Коханнячко прийшло, бо не забуло,
Як добре нам колись було.
Розтріпане, веселе і щасливе –
А за плечима стільки ж бо пригод!
Коханнячко моє мінливе,
До серця твого знаю код.
Тебе я знову розкодую.
Пригорну, поцілую, обійму.
Я ні про що вже не шкодую.
Спинив би Бог ще цю війну.
Анатолій ВЛАСЮК
2 травня 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
