Стожари в культурі українського середньовіччя.

Нещодавно поблизу селища Рокитне на Київщині на березі річки Рось знайдено середньовічний перстень. Виготовлена прикраса із срібла і на шитку має скляні вставки синього та зеленого кольору. Діаметр кільця 16  мм, тому очевидно. що перстень жіночий. Начебро нічого особливого, але привертає увагу несиметричність скляних вставок на щитку. Впала в око хаотичність і ніби навмисна недбалість ювеліра в розміщенні елементів на щитку. Проте недбалості тут немає, оскільки більшість елементів розміщені по краю так, щоб виглядали з боку щитка і світилися в променях сонця. Елементи різного кольору і розміру розміщені безсистемно. Проте, тренованому оку малюнок нагадує зоряне скупчення Плеяди або як у нас його називають Стожари. Проведемо аналіз версії.

Стожари це не сузірря, а зоряне скупчення  в сузіррі Тільця на відстані 450 світлових років від нас, яке добре видно в північній півкулі з листопада по березень невдовзі після заходу Сонця. Тобто коли власниця персня  одягла його, світло зірок покинуло стожари і тільки зараз ми його побачили. В скупченні близько 3000 зірок, але неозброєним оком можна побачити від 7 до 9. В давнину перевіряли гостроту зору по кількості зірок, які людина могла розрізнити в Стожарах. Якщо 9, тест пройдено. Отже, маємо перший збіг на щитку теж 9 елементів. В Стожарах зірки різної яскравості. Кілька ледь помітні, як от Стеропа і Келена. Більш яскраві: Електра, Майя Мерона. На персні теж елементи різного розміру, маємо другий збіг.

Версія може бути достовірною при умові, якщо це не одиничний випадок. На щастя, маємо ще кілька прикладів з подібним асиметричним малюнокм на щитках бронзових перснів, які були знайдені теж на Київщині. Бронзові персні мають по 8 елементів. Мабуть, на них дві зірки Атлас та Плейона, які розміщені зовсім поруч на небі, об'єднані в один елемент. Перстень (2) знайдено в селі Матвіїха Білоцерківського району, перстень (3) - теж Полизу Білої Церкви. Три знахідки в одному районі є доказом існування культурноїта світоглядної традиції, яка існувала тривалий час. Датування цих перснів може бути від 4 ст. до 16 ст. н.е., оскільки варіант (2) має орнамент типовий для Черняхівської культури, варіант (3) притаманний періоду київської Русі.

Стожари шанували в усі часи в більшості культур. Ці зірки зображені  на небесному диску Небри часів бронзової доби. На карті небесної сфери віком 2500 років вирізаній на поверхні круглого каменю, яку було знайдено на вершині пагорба в італійській провінції Трієст. Дослідники виявили 29 гравюр на камені, які ідеально відповідають сузір'ям Кассіопеї, Оріона, Скорпіона та Плеяд. І як бачимо, Плеяди часто зустрічаються і на прикрасах давніх українців.

А ще Стожари називали у нас Баби Звізди. Згідно міфу «Жили на Землі семеро дівиць, водили хороводи, співали славні пісні на честь богів. Коли вони померли, боги перетворили їх на русалок і, взявши на небо, оселили на семи зірках, де вони й нині щоночі водять коло». Баби звізди були жіночим оберегом, тому їх наносили саме на жіночі прикраси. Персні зі Стожарами не мали якогось практичного значення, скоріше символічне та естетичне. Для нас вони теж мають велике значення, оскільки є доказами існування астрономічних знань на території України багато столітть тому.
Більше про найдавнішу історію України на сайті Безводівка