Степ

Волошки – айстрам родичі далекі,
Півонії – тюльпани степові,
Вітають з неба радісно лелеки,
У наші повертаючись краї.
    Тут гіацинти дзвониками грають,
Жовтить серцевий лікар – горицвіт,
І півники тендітні щастя мають
З’явитись у степу на білий світ.
У споришу купається кульбаба,
Цвіте любисток задля немовлят,
Фіалками рясніє поле радо,
Червоні маки полум’ям горять.
Полин за сонцем листя повертає,
Грудниця волохата типчаку
Новини степові розповідає,
І спати заважає хом’яку.
Тут ховрахи з рожевими носами,
У затінку дрімають сон-трави,
Тут сліпаки закохані ночами
Цілуються у сивій ковилі.
У степ, у степ душею й серцем лину,
Де різнотрав’я п’є здавна блакить,
Де запашні гуляють без зупину
Вітри мого дитинства кожну мить.