Споживацькі відносини

"Навіщо мені невдаха, тюхтій, недотепа, мені потрібен тільки успішний і тільки щасливий друг, партнер і коханий. Невже я буду оточувати себе людьми, від яких ніякої користі та задоволення. Ні, вибачте! Нехай інші з такими справу мають, а я знаю собі ціну і не їм що попало!" - вигукує наше ЕГО. Ми вважаємо, що це ми так думаємо, але ні, це воно морочить нам голову. Тому що ЕГО - Мефістофель всередині кожного з нас, який спокушає, кличе до задоволень і зручностей і налаштовує нас на хвилю споживання.

Любов нематеріальна

А між тим, любов і дружба - це сфера духовності, а не матеріальності. Іноді по-справжньому закохані люди не можуть навіть чітко визначити, за що вони відчувають прихильність і тягу до коханого. Чому їм добре поруч з ним, чому вони його люблять. Просто тому що він є, ось саме такий, яким побачило його їхнє серце. При цьому зовсім необов'язково, що це буде успішний і щасливий красень з туго набитим гаманцем.
 

Нас часто цікавить, чому у світі є так багато розчарувань, розлучень і нещасних історій кохання. Так все з цієї ж причини. Ми шукаємо вдалого партнера, а не любов. І коли знаходимо когось, хто, здавалося б, підходить під параметри успішності: багатий, знаменитий, розумний, енергійний, добрий, турботливий і т.д. і т.п. - ми хапаємо його, як мисливець здобич, і не бажаємо відпускати від себе ні на крок, думаючи, що це і є наш подарунок долі. Ми знайшли те, що шукали, і тепер нас чекає тільки щастя і задоволення!

Не все так просто! Те, що вимірюється і може бути зважене і підраховане, не має жодного стосунку до любові, воно має відношення до споживання. І якщо ви робите цифри і показники благополучності й успішності формулами свого життя, то змиріться з тим, що безкорисливих відносин вам не бачити. Ви постійно будете перебувати у стосунках "ти мені, я тобі" і розгойдувати маятник придбань і розрахунків. Пройде якийсь час, і ваш свіженький щасливий кандидат може цілком природно здати позиції: захворіти, постаріти, схуднути, погладшати, втратити свій бізнес, засоби існування і т.ін. Тобто втратити ті показники, якими ви керувалися при його виборі. І що тоді? Йому, та й вам можна тільки поспівчувати.

У світі споживання

Коли мова йде про бізнес, взаємини з чужими малознайомими людьми, ми цілком спокійно сприймаємо цю споживчу складову. Ми вже звикли доплачувати за якісний сервіс у кафе, ресторані, перукарні, готелі. Ми даємо додаткові гроші лікарям і вчителям, в надії на те, що вони будуть уважні до нас і наших дітей. І забуваємо (як і вони забувають) про те, що це, власне, їхня робота.
 

Живучи у світі споживання, ми бачимо, як матеріальність проникає в мистецтво, літературу, музику. Весь світ заснований на комерції. Ми до цього звикли і навіть активно в цьому беремо участь. Але десь в глибині душі нам хотілося б, щоб залишилися якісь сфери, вільні від споживання. У нас є слабка надія, що це сфери наших близьких відносин: любові і дружби.

Найбільший ризик, на який йде сьогодні наша душа - закохатися по-справжньому і повірити тому, кого любиш, що він теж любить тебе так само безкорисливо, як і ти його.

На жаль, у світі споживання безкорисливим відносинам не місце. Серед нас все менше людей, здатних піти на цей ризик і взагалі здатних любити когось окрім самого себе. Ось і укладаємо ми не шлюби, а угоди, при цьому чомусь сподіваємося, що отримаємо щось більше, ніж прозоре "ти мені, я тобі". Чекаємо якихось жертв, романтичних жестів, самовідданих вчинків. Спустіться на грішну продажну землю, контракт є контракт, отримуйте за прейскурантом і не випендрюйтеся.

А чи не час полюбити інших?

Були часи, коли нас закликали любити себе, щоб нас полюбили інші. Тобто зробити собі ім'я, піднести себе, показати, презентувати, полюбити. І ось ми почули поради, і вже любимо себе. Іноді навіть занадто любимо, настільки сильно, що більше не здатні бачити і помічати інших людей навколо. Ні, ми прекрасно навчилися озвучувати неіснуючі почуття, ми направо і наліво клянемося в любові малознайомим людям. Це ж так просто і так красиво виглядає в рядку коментарів до наших постів у соціальних мережах. Але ми абсолютно не здатні любити конкретну живу людину з масою недоліків, тобто відмінних від наших індивідуальних рис і особливостей, якщо ці риси заважають нам милуватися собою і порушують наш особистий спокій.

Ми намагаємося якомога швидше позбутися від них: невдах, занудних, не симпатичних, проблемних скигліїв і т.д. І не помічаємо, що і самі не ідеальні. А все тому, що любов до себе - це теж прояв нашого ЕГО, все той же Мефістофель, який морочить нас, привчаючи до життя у світі споживання.

Як врятувати кохання в світі споживання?

Напевно, дуже просто і, водночас, складно, тому що це вимагає роботи над собою.
 

• Навчіться бачити душу іншої людини, незалежно від розмірів її гаманця, успішності, зовнішності та інших параметрів, що вимірюються. Наче проникнути за зовнішню оболонку і відчути її внутрішній зміст.
• Навчіться думати не тільки про себе і свої інтереси та потреби, а й про потреби і бажання інших людей. Зрозуміти їх, розділити і допомогти їм у здійсненні їхніх мрій і планів.
• Допомагаючи іншим, людина розкриває найкращі свої риси і будить в інших людях їхні внутрішні душевні резерви, почуття і спонукання. Тільки проникаючи за межі зовнішніх оболонок, ми здатні побачити справжнє обличчя іншої людини.
• Уникайте споживчих відносин - це означає визнати за іншою людиною рівнозначну вам людську цінність і не бачити в ній спосіб і засіб задоволення своїх інтересів.​

Адже людина створена не для того, щоб стати вашим чоловіком чи жінкою, зробити вас щасливим, забезпечити, побудувати для вас будинок або створити умови для благополучного існування. Людина така ж цінна одиниця світобудови, на яку в Бога є свої плани. Вона існує не для вас, і ви не для неї. Вона не ваша, вам не належить. Вона не зобов'язана вам подобатися або чинити так, як ви хочете, придумали або очікуєте. Якщо ви це зрозумієте у всій глибині, то споживання піде з ваших відносин. Тому що в них почне домінувати довіра, взаємодопомога, повага, прийняття і справжня любов.