Таємниці письменника: Жорж Сіменон

19 вересня 2018
Анатолій Власюк

Спогади про себе: Жорж Сіменон "Я диктую"

Мабуть, я вже в такому віці, коли більше подобаються не романи того чи іншого письменника, а спогади його про себе, коханого, й епоху, в якій він жив.

Коли Жоржу Сіменону виповнилося сімдесят, він перестав писати романи, купив диктофон і став диктувати спогади. З двадцяти одного тому видавці склеїли книжку “Я диктую”.

Все життя він писав у стилі фікшн, тобто від початку до кінця вигадував своїх героїв і події навколо них. Не дивно, що потім мало пам’ятав написане. Сіменон зізнається, що ніколи не перечитував своїх романів. Перед інтерв’ю з журналістами йому доводилось освіжати в пам’яті з різних джерел хоч щось із надрукованого, причому зазвичай це були відгуки критиків про той чи інший твір.

У спогадах Сіменон постає таким, яким був насправді, адже все життя між Мегре і ним ставили якщо не знак рівності, то принаймні асоціювали з комісаром поліції, хоча романи про цього персонажа складають незначну частину творчості письменника.

Він не пише в хронологічному порядку. Теми й особистості виникають спонтанно. Ось розповідь про Пруста, якого Сіменон прочитав усього, і це може видатися дивним як для майстра гостросюжетного детективу. А ось розпач батька, який розповідає про смерть доньки, і вперше за багато років плаче, як дитина. Самотність удвох – це час, проведений з третьою дружиною, з якою він нарешті пізнав, що таке кохання.

З’ясовується, що спогади про минуле не просто повертають нас у дитинство чи юність, а допомагають відновити щирість і безпосередність. Саме про ці роки найчастіше пишуть письменники і згадують читачі.

Все життя Жорж Сіменон гарував, як раб на галерах. Романи виходили з-під його пера, як гарячі пиріжки. Точніше, друкарська машинка не знала спокою. Причому друкував у місцях, які, здавалося, зовсім для цього не підходили. А ще одна незмінна умова – ця рабська праця була щоденною, без вихідних і свят.

Упродовж всього свого життя Жорж Сіменон був аполітичним, але мав свою думку про сильних світу цього – продажних політиканів. Це стосується й акул бізнесу, монополістів у засобах масової інформації, тих, хто поставив мистецтво на конвеєр. Оцінки письменника вбивчі. Стає зрозумілим, як він насправді ставиться до цих людей, хоча раніше зустрічався з ними на офіційних прийомах чи різноманітних балах.

Натомість в центрі уваги Сіменона завжди залишалися прості люди. Він без прикрас розповідає про них. Ми відчуваємо любов і симпатію з його боку.

Художні твори будь-якого письменника живуть самі по собі. Але якщо ми хочемо зрозуміти автора, то маємо знати не лише епоху, в якій він жив, прочитати спогади інших про нього. Найголовніше, що він сам каже про себе, думає з того чи іншого приводу. Жорж Сіменон залишив по собі цікаві спогади, які не кожному припадуть до душі. В них нема детективного начала, як у романах про Мегре, чи філософської інтриги, як у більшості творів письменника. Однак цінність спогадів у тому, що ми бачимо щирість і безпосередність Жоржа Сіменона, а це в наш час є безцінним.

Анатолій ВЛАСЮК

3 вересня 2018 року            

Обкладинка - alisa2002marina.blogspot.com. 

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Краса і велич українських традицій очима Марії Корнілевської
Мистецьке об'єднання dotART у співпраці з арт-платформою Exhibit Around та Кафедрою соціології педагогічної культури Краківського Університету запустили фотоконкурс. Марія Корнілевська увійшла до кращих фографів світу, яким вдалось передати життя та побут іммігрантів. Її фотографія, яка була зробленна під час святкування Дня вишиванки у Римі, увійде до каталогу під назвою "Immigrant".
Читати більше