|
12 грудня 2019
Mihal Vlad |
СПОДІВАННЯ
Чи я причетний до кохання?
Бо серце – крає та болить,
Як кличу марні сподівання,
Що геть зникають вже за мить?
Ні слів нема, ні застережень.
Мовчить мій янгол… Щось – чека!
Як запитати? Чи залежить
Від нього біль моя стрімка?
У чомусь, може, винен й долі.
Теж – ніц не каже, теж – мовчить!
А я, як човен на приколі,
Знов мушу ту науку вчить.
Давніш кохав одну дівчину.
Вона поїхала – кудись…
Той час шалено й вперто сплинув,
Аж ген – позаочі!... Колись…
Ті ріки конче обміліють,
З небес впаде святий вогонь!
Та я ще й поки – зайве мрію
Про дотик люблячих долонь.
12 грудня 2019
Михал Влад
| 0 | 863 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
