СПІВЧУТТЯ І ВОРОЖІСТЬ
Акутагава Рюноске. Ніс.

СПІВЧУТТЯ І ВОРОЖІСТЬ

Акутагава Рюноске. Ніс.

“У серці людському мають місце два протилежні відчуття. Нема на світі людини, яка би не співчувала нещастю ближнього. Але вартує цьому ближньому якимось чином одужати, як це вже викликає відчуття, ніби чогось стало не вистачати. Дещо перебільшивши, дозволено навіть сказати, що з’являється бажання ще раз повернути цього ближнього до тієї ж неприємності. Відразу з’являється хоч і пасивна, а все ж ворожість до цього ближнього…”.

Так трапилось і з монахом Дзенті. У нього був дуже великий ніс. Він звисав через губу нижче підборіддя, ніби ковбаса. Казали, що через це чоловік пішов у монахи, бо не міг одружитись. Великий ніс заважав Дзенті їсти. Він мусив це робити з допомогою учнів, які тримали перед його обличчям спеціальну дощечку, щоби ніс не опинявся в їжі.

Один із учнів порадив монахові спосіб, яким користуються в Китаї, щоби зменшити ніс. Для цього його треба опустити в окріп, а потім потоптати ногами.

Акутагава Рюноске іронічно описує процес зменшення носа. Монах все витримує. З носа виймають насамкінець часточки жиру – і він стає нормальних розмірів.

Але тепер усі сміються, що в монаха малий ніс. Причому роблять це відверто і нахабно. Коли в нього був великий ніс, то теж сміялись, але намагалися робити так, щоби він цього не помічав. Монах жалкує, що послухав учня і вкоротив собі носа.

Його моральні страждання припиняються, коли ніс знову стає великим. Монах радіє, що з нього більше не сміятимуться.

Моральний висновок з цього всього кожний може зробити сам. Люди готові бути потворними, лиш би з них відверто і нахабно не сміялись. За спинами – можуть. Головне, вдавати, що ти цього не помічаєш.

Анатолій ВЛАСЮК

17 вересня 2018 року