СПІВАНКИ ПОКУТНІ. ЦЕ - СПРАВЖНЄ!

За мотивами пісенної вистави «Земля – Пісня»

Театрального центру «Слово І голоС»

у Львові

СПІВАНКИ ПОКУТНІ

                           Із вдячністю!

                   Наталії Половинці

                   Соломії Кириловій

                             Марії Кміть                   

                           .   .   .

           …тільки не змалювали

                   оту тиху розмову!

Співи, співи. Співочі!

Чую я – звідусіль…

Там таїни дівочі

І кохання… І біль!

Та докора сумління,

Що так пізно прийшла.

Вже труну відстругали,

В труні ненька була.

Співи й далі лунають

У велесову ніч…

Чом дівчата зітхають?

До коханого клич!

Засторога матусі –

«Не люби гультяя!».

Та не слуха Катруся,

З того – й туга твоя…

Згодом взявся п’яниця

Каламутити світ.

Погоріла світлиця,

Так затятий обрид.

Голубам треба пари.

Як без неї – життя!

Розперезала чари

Та циганка в буття.

Обернись! Покрутися!

Геть сльозу межи вій.

У люстерко дивися

І побачиш… Нічий!

Той козаче ходою

Навкруги, навкруги.

Поцілунок – ціною!

Довгий… Біля води.

Почорніла криниця,

Як втопила дитя.

Запекла в серці криця,

Ген пішло майбуття.   

Що побачив там Спасе,

Коли риба була,

Ніби мертвий карасик,

Та від сліз ожила?

Довго плакала ненька.

Син мій був… Та – не став!

Жаль та смуток стареньку,

Як бідак обійняв.

От й згадала… Як в яслах

Народила Христа…

Його зрада завчасно

Довела – до хреста!

Співи, співи лунають,

Сон в дива огорнуть.

Косу ніч розплітає…

Хай – на щастя. Мабýть!

26 – 27 листопада 2020

Михал Влад