Спільнототатство

Рано чи пізно, за будь-яких умов виникає потреба соціалізації, тобто проникання в глибинність суспільних явищ та процесів. Таке прагнення в одних випадках може доволі довго тривати. В інших - згасати за декілька днів. В чому причина?? Причин багато, зокрема сама структура прагнень та людських уподобань змінюється щогодини. Проникнення  в море суспільного абсурду зустрічає безліч різнопланових груп, спільнот, клубів та організацій із складними та понад складними історіями та програмами. Що може бути більш вічним за саму нестабільність??? Це відповідь більшості аналітиків на запитання щодо вічного; що може бути більш вичерпним за метафізику – тільки все метафізичне, десь там на межі свідомого та несвідомого. 

Суспільство перенасичене спільнотами, це свого роду інстинкт чи рефлексія з огляду на захист своєї території та світосприйняття. Ну а як же ж - своє породивши, будь в змозі й примножити та захистити, навіть закопати, якщо треба, глибоко в землю. Все Таємне десь закопується, приховується, захищається. Ось до прикладу віднайшли донедавна біблію сатани в шкіряній палітурці та показали для ознайомлення десь в Празі. Десь віднайшли сухозлітні дошки із написами (святими), віднайшов їх Джозеф Сміт, також їх десь викопав… Так розпочали своє місіонерство мормони. З ними мав нещодавно спілкування (з їхнім президентом): пряме відчуття самого означення "секта" є незаперечним; а от віднайти "золотий ключик", котрим зачинені всі першопричини та сутність спільноти – доволі важко.

Мормони відчувають Живу присутність Христа-Бога, вони його відчувають, до речі, на запитання "як" - відповіді немає. Зокрема в них все наплутано та скопійовано, тільки-от під власними спеціями. Там є піраміда й не тільки грошова, й з людським ресурсом. Є ще більш комерційні структури, зокрема свідки Єгови – там жодного сумніву бізнес нон-стоп. На питання: де ж мешкає чи знаходиться той Єгова? Відповідь проста -  десь там, серед зірок, а зараз взагалі приховують, бо не знають. В свідків Єгови все різниться – зокрема друге пришестя буде невидимим та й кінець світу увінчано буде кольоровим армагедоном, на кшталт гуляння Годзілли містами та селищами. Якби там не було, єговісти виживуть опісля Кінця в кількості 140 тис. чоловік (не знаю, що буде з іншими, бо в Україні їх лишень 160 тис.). Знову ж таки, за певних преференцій. Якщо мормони заробляють на сільському господарстві та перевезеннях, то у випадку свідків Єгових – головний куш в них від друкованої продукції, найменший тираж щотижневої періодики 40 млн. екземплярів – ну й, відповідно, заробіток в середньому до півмільйона в місяць. Люди там в рабстві та "ефемерному блуді".

Виходить так, що найважливішим є Вибір, момент вибору. Ще є й сакральність місця народження та становлення – якщо згадувати проростання паростків виховання за ОШО. Однак, що би було, якщо б, до прикладу, Ломоносов народився в Австралії, чи Парацельс в Індії. Можливо й нічого особливого – просто носили б ряси, як блукаючі дервіші. Що є фактором впливу на момент Вибору – все, все має суттєве значення та екологію. От, припустимо, ми знаємо, чому Юнг почав вивчати смерть та потойбічне життя – йому у сні прилетів фантазм й відвів його до поличок із книгами, де була чітко вказана книга із назвою "заповіту мерців". Ми також знаємо, як до апостола Іоанна приходив сам Господь: знаємо, що в нього було біле волосся, що в руці він тримав семисвічник, а інша рука тримала сім зірок – звідси й вибір семи церков, тощо. Тобто причинно-наслідковий ланцюг прослідковується.

Що ж тоді є пріоритетним у виборі вектору щодо обрання та вступу у спільноти??? Доля, карма, помилка, "депресія", блуд, моральний вибір, спадкова колізія – називайте це як завгодно, однак людина розвивається та отримує щастя руху вперед тільки на самоті, тільки на самоті (ідеально – в заторі, в печері) є можливість віднайти ті "ключі" від потаємних дверцят. Індивідуум має можливість прямого та правильного контакту та взаємодії із соціальним струмом тільки у "фазі мудрості". Мудрість, як четверта ступінь розвитку, дає можливість взаємодії із різними спільнотами без внутрішнього дисбалансу та деструкції (фаза Хитрості дає пряму можливість маніпулювання окремими представниками спільнот).  

Отже, який можна зробити висновок, по-перше, людина поневолі (в більшості варіантів) стає зараз "соціальним роботом", виконавцем системи. Зараз є певний потяг до позитивізації самого "робота", бо все-таки в певних етапах та моментах емоційність прориває. Людина стає соціальним роботом ретроспективно, подвоює свої страждання неправильним вибором (долучення до спільнот, колективна свідомість, стирання сутнісного архетипу), до того ж процес є незворотнім. Інший шлях чи вибір – персоніфікований, раціонально особистісний ("заторний") при  відсутності "зречення" (найнижча ступінь – порівняння із крокодилом, що тільки переслідує та проковтує) та сприйняття соц. реальності з позиції Мудрості є найбільш правильним та перспективним.

Одним словом, будьте собою, любіть свою Землю, батьків та дітей, а все інше – потім.