Безліч обмежень породжують вектор розвитку: будь-яке нове знання, яке стає загальною системою знань суб'єктивного досвіду, здебільшого вибудоване на заборонах- туда не ходи, тому не довіряй, тим не займайся або ж не займайся взагалі... Загалом, нічим не потрібно займатись, бо народжені ми вже щасливими й сенс певною мірою захований в наближенні до суті, а потім майстерній відмові чи запереченні: так вдіяв свого часу Будда, так резюмував Крішнамурті, і всі, від митців до музикантів, від воїнів до полонених. Це є шлях, він змістовніший за становлення й результат; відмова від Загального пришвидшує моменти проявів Свого, що можливо отримає полицю супербелетристики чи просто висітиме десь в гелереї й мільйони відвідувачів шукатимуть в тому "своє обличчя до народження".. Ось так, є ще варіанти, скажімо, записи до створення чи обговорення після теплих фуршетів, і зрештою відмова від усього того, що про вас написали в мережах, бо то ж чистої води ілюзіон.
Вчора їхав автівкою й зловив себе на думці, що навколишня ілюзія не просто банально бутафорна, а примусова й недиференційована, просто брутальна й невольна, бо від свободи до безплідного мороку лишень один крок... В цьому є мета багатомірності й багатоплановостей, то від чого відмовлялись будисти, від усього "полі" та "мета", згодом це робили греки, просто вони систематизовували свою Відмову, в красивий метод, потім дуалізм Декарта, несвідома християнізація Сведенборга, сухарі Канта й напівзрозумілий емпіричний знову ж таки будизм Фіхте, біологізація та Натур Шпенглера та знову будизм Шопенгауера, фантоми Гуссерля та біологізація та натура Мови Вінгенштайна, знову езотерика буденного Лакана та Дельоза, прообраз мертвого Вольтера в ликах Гайдегера. До чого я веду- до коловороту одного й того самого моменту Випочаткокого усього "полі" та "мета", гадаю метастазування філософії потребує негайного хірургічного втручання, бо парадигмальне загравання чи скажімо міждискурсійна епістемність нічого доброго , окрім Веселого не привнесе в аспектах Морфологізації. Знаю, що в цьому заслуга Тоффлера, але будь-який морфолізм є Спазмом, знову ж таки міжкультурним, знову ж таки міждискурсійним, знову ж таки з аксеологічними новоутвореннями та біозами. А суть проста: відмовитись від багатошаровості цивілізаційної, любити батьків й ростит дітей. Як все просто. Але.
Тому знання залишиться камерою, де можливим є поступлення свіжого повітря, хоча весь апокаліптичний морфологізм до 2012 року вже наперед закарбував думку, що будь-яке сховище чи захисна локація продовжить життя тільки на 2 місяці, варто так готуватись до сповільненої смерті? Знову будизм. Знову пастка. Мета будизму - готуватись до відходу, символічна передреінкарнаційна гімнастика - хоча самі індійці не вірять в реінкареацію, бо життя є стражданням, для чого знову повертатись до старих страждань. Тобто, апокаліпсис прихованим контекстом будизму, як і християнський страшний суд є теж Контекстом лишень відкритим. Так собі математика. Христос прийде вдруге, але після гегемонії Сатани, бо сатана є Технократичним богом й мета його знецінення емпірики, так, Христос прийде вдруге, помре в битві із нечистю і буде врешті похований в гробі біля Мухамеда. Такий собі прогноз.
До чого я веду, веду до наближення культурної клінічнои смерті чи смерті культурної, суть чи сутність від цього постраждає лишень набере нових форм та ситуацій. Спазм морфологічний є у всьому: в медіа/ де все навмисно пропогується рівно навпаки/, в літературі / де будь-яка історія є оповіддю сповільненої смерті та безвиході/, в мистецтві/ де кожен вишукує власну патогенну преамбулу і свій власний спосіб гвалтує технозасібну базу/, в театрі / де актори є акторами свого квазі альтер-его/, в політиці / де безголів'я обраних королів знову ж таки підводить нас до будистських практик - віддатись океанам долі та буревіям/. Тому в мене більше увірувань в Біоенергетичну пра-форму , бо всесвіт є Біосистемою, та усе, що виникло й проживає в будизмі чи християнстві є наслідком біоколивань, навіть не враховуємо паранойю квантового блуду, навіть не торкаємось постфізики та онкогенезів, бо це знову ж таки леже-пандорум окремих спільнот. Все існує в нашій голові, все створюється в свідомості, в нейро-психо- сома-е та е-моційного інженерінгу, відповідно, голографічне моделювання перспективне, бо перед заплідненням створюється голограма плоду, аж потім в страстному єднанні / акцент саме на палкому -страстному , бо тоді є момент магнетизму, що безпосередньо провокує голограму/, відроджується Макет біоколивань та пра-форм, з котрих народжується дитина. Знала б та дитинка, що її чекає в цьому спотвореному світі, але життя сильних підвидів мимоволі нецікаве й депрограмне, тому Сила розуму, що призводить до війн й смертей та геноцидів є також формою окремих окультних спільнот. В цьому дуальність світу. В цьому заслуга головним чином Рене, хоча кому зрештою це все потрібно, окрім самих, які народжені в любові батьків й так пильнуємо свою любов до своїх дітей....
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
