Спартак

Повстання(війна?) Спартака

У Капуї 74 р. до н.е., поки громадяни міста солодко спали, назрівала змова, яка увійде в історію як повстання Спартака. Дві сотні однодумців, будучи полоненими гладіаторами, мріяли про свободу і вирішили чинити опір римській, тоді ще, республіці. Та нажаль, прорватися змогли тільки 78, як зазначає Плутарх, інших спіткала сумна участь.

Врятувавшись з полону та вириваючи у прохожих ножі, палиці та все, що могло зійти за зброю, втікачі під проводом Спартака дісталися гори Везувій, де в той же час облаштували табір. Зовсім скоро їхня кількість вже налічувала близько трьох тисяч. У планах було здійснювати грабіжницькі набіги на місцеві селища і ділити добро на рівні частини. Це й приваблювало до себе нових учасників повстання.

Та тоді римський сенат не бачив у цьому якоїсь значної проблеми і вислав претора до їхнього табору, щоб заспокоїти їх. Претор у свою чергу вирішив не нападати, а просто виморити голодом повстанців, перекривши єдиний шлях відступу. Спочатку бійці Спартака не зважали на це, але як тільки зрозуміли, що припаси закінчуються, почали щось робити. Вони вигадали сплести з виноградної лози драбину, спуститися по ній в низ і зайти ззаду до римлян. Так повстанці й зробили і одержали перемогу, яка гучно вдарила по сенату.

Після ще одної невдалої спроби наступного претора, вирішено було відправити консула, та не одного, а всіх двох. Щоправда, бажаного результату це не дало, бо загони Спартака, яких було вже в районі сотні тисяч, перемогли, хоч і з втратами.

Поступово Спартак просувався далі і його першочерговою метою було вивести невільників у їхні рідні землі, за що деякі чинили опір, позаяк перемоги над римлянами окриляли їх. У свою чергу римляни ще більше почали тривожитись і бачили, що це повстання поступово перетворюється у війну. Цього разу проти Спартака був виставлений Крас, який, навівши порядки у своїх легіонах, рушив йому на зустріч. У цей момент успіх переходив від однієї сторони до іншої. Коли Крас оточив Спартака, обклавши його ровом, а той втік, сенат почав побоюватися позору, який міг виникнути через затяжну боротьбу. Через це до Краса був залучений Гней Помпей, який саме закінчив придушувати повстання в Іспанії. Крас розумів, що тоді вся слава у боротьбі зі Спартаком дістанеться Помпею, чого він не хотів. Саме тому Крас почав ще інтенсивніше переслідувати Спаратака і у вирішальній битві поблизу містечка Брундізії завдав йому поразки. Поранений у бедро дротиком, схилившись на одне коліно, Спартак продовужав захищатись і помер тільки тоді, коли його тіло оточували тіла інших.

Це повстання мало усі шанси на успіх, однак незгоди між самими повстанцями, бажання одних втікти,  а інших — битися привело їх до програшу. Спартак показав, на що здатні люди, яких позбавляють свободи.