Сорок років фільму "Пролітаючи над гніздом зозулі"

Рекордсмену "Оскара", фільму "Пролітаючи над гніздом зозулі" режисера Мілоша Формана нещодавно виповнилося 40 років. Тут зібрані кілька цікавих фактів про стрічку, що полонила серця мільйонів кіноманів.
 

"Пролітаючи над гніздом зозулі" хотіли зняти ще в середині 60-х: після публікації в 1962 році книги права на постановку придбав Кірк Дуглас. Через рік він поставив спектакль на Бродвеї, де сам зіграв Макмерфі. Але спектакль протримався в театрі всього три місяці. Після цієї невдачі Дуглас почав шукати можливість зняти фільм і навіть вибрав режисера. З молодим постановником Мілошем Форманом він познайомився під час поїздки до Чехословаччини в 1964 році. Але відправлену поштою книгу Кізі вилучили на чехословацькій митниці, тому до Формана вона так і не дійшла. У 1971 році Дуглас передав права на екранізацію своєму синові Майклу, але жодна кіностудія не зацікавилася історією.

Спочатку сценарій до фільму було запропоновано написати автору книги - Кену Кізі. Той, пропрацювавши над текстом вісім місяців, створив щось у сюрреалістичному дусі. В результаті сценарій написав Мілош Форман, який вже одного разу міг зняти цей фільм, разом з письменником-початківцем Бо Голдманом. До того моменту він зняв у США лише одну маловідому картину "Відрив" і сидів без роботи.

Автор книги, письменник Кен Кізі, побачивши чорновий варіант екранізації, так засмутився тим, як з його книгою "розправилися" творці, що пообіцяв ніколи не дивитися готовий фільм і навіть подав до суду на продюсерів через те, що у фільмі розповідь, на відміну від книги, йде не від особи Вождя Бромдена. Кілька років по тому він зізнався, що якось, лежачи в ліжку, перемикав канали і зупинився на якомусь цікавому фільмі. Кілька хвилин потому він зрозумів, що це екранізація його книги і змінив програму.

Зйомки фільму проходили в реальній клініці, в місті Сейлем, де і відбувається дія книги Кізі, хоча працювати в декораціях в павільйоні було б дешевше. Єдина сцена за межами установи - риболовля - знімалася в гавані містечка Депо Бей теж в Орегоні. Цікава деталь - гавань відома як найменша в світі.

У кастингу на ролі другого плану взяли участь близько 3000 чоловік. У результаті було відібрано найколоритніших акторів, причому для більшості з них фільм став початком успішної кінокар'єри. Серед них - Денні ДеВіто, Крістофер Ллойд, Бред Дуріф, Сідні Лессік і двометровий індіанець Уїлл Семпсон. Крім них у стрічці знялися дев'яносто пацієнтів лікарні, в якій проходили зйомки. Причому їх задіяли як у якості масовки, так і в якості асистентів на майданчику. У фільмі зіграв і персонал лікарні. Так, наприклад, роль головного лікаря виконав доктор Дін Брукс, котрий дійсно займав цей пост в клініці Орегона. Брукса та інших лікарів Форман нерідко просив самим вигадувати свої репліки, щоб це було реалістичніше.
 

caulfieldsmichigan.tumblr.com

Шостий факт

Актори і знімальна група фактично жили в стінах лікарні. Вони спали на тих же ліжках і харчувалися в тій же їдальні, що і пацієнти. Під кінець зйомок більшість акторів навіть не роз'їжджалися в готель на ніч, а залишалися спати на ліжках в лікарні. Щоб актори краще вжилися в роль, Форман вибрав кожному по пацієнту, з якого потрібно було копіювати особливості поведінки. При цьому режисер просив залишатися в образі впродовж усього періоду зйомок. В результаті родичі та друзі акторів, приїжджаючи на майданчик, жахалися того, що їхні знайомі стали схожими на психів.

Особливо близьким спонтанний метод виявився Джеку Ніколсону. Актор міг прямо в кадрі почати імпровізувати: змінювати репліки, міміку, жестикуляцію. Так, наприклад, поцілунок охоронця чи полювання за невидимою мухою під час бесіди з головним лікарем були імпровізацією.

Незважаючи на близькість підходів до акторської гри, Ніколсон і Форман розійшлися в розумінні концепції історії, через що на майданчику між ними виникли настільки холодні відносини, що вони навіть не спілкувалися один з одним. Коли ж потрібно було щось пояснити, вони робили це через операторів.

В кінці фільму, Хардінг і Мартіні, граючи в карти, використовують слово hovno, співзвучне з чеською лайкою - рідною мовою режисера Мілоша Формана.

Особливу роль у фільмі відіграє музика: згідно із задумом композитора Джека Ніцше, нейтральну дію супроводжує злегка напружена мелодія, яка викликає відчуття тривоги, а заспокійливі мотиви навпаки звучать в моторошних сценах.

"Пролітаючи над гніздом зозулі" - одна з трьох стрічок, які за всю історію "Оскара" взяли "велику п'ятірку" нагород: за кращий фільм, режисуру, сценарій, головні чоловічі та жіночі ролі. Крім нього це вдавалося тільки двом фільмам - "Це трапилося одного разу вночі" та "Мовчання ягнят".
 

(via)