Солодка отрута

Ти закрадався в мої мрії,
Тихенько вслухувався в сни,
Ти втілював мої надії
І знов зникав десь до весни.

Лише коли сніги порозтавали
Ти вмів зі мною мовчки говорить
І очі в тебе синіми ставали,
Глибокими як вічності блакить.

Без слова забирав мої тривоги,
Надійно їх в траву ховав…
І встелював ти чарами дороги,
І рук моїх з своїх не випускав.

І знов приносив ніжність тиші,
Пісню чаруючу без слів,
Мене здіймав ти понад вишні
Й носив по небу де хотів.

Зі мною поринав ти в хмари,
Вдихав небесную блакить,
Ловив у жменю сонні чари
І ними закарбовував цю мить.
 
Голосить горе голосом голодним
Глодає душу, гонить голубів.
Знемога неміччю несе неспокій
Новим незносним недугам днів.

Любов лоскоче листячко ласкаве,
Милує маківок хмелевий мід
Кульбаба клубиться коріннячком в канаві
Самотньо сипле сонцю соти вслід...

16.03.2008 Наталія Кучер