Притиснення російської мови - це міф, який, мабуть, був розроблений, аби до нас боялись їхати. Принаймні, в Києві більшість розмовляє російською. Це дуже болісне питання.
Нещодавно ми започаткували лейбл Vidlik. На ньому був випущений одноіменний перший реліз від Onuka. Так виявилося, що на сторінці лейблу адміністратор написала анонс російською. Сторінка тільки з'явилася. І несподівано дуже швидко звідкись взялися понад 100 коментарів, які стосувались не релізу, а того, що повідомлення написане російською мовою. Половина коментарів були дуже образливого змісту. Мене нецензурно посилали до Росії. Я дуже жалкую, але я тоді вступила в полеміку. Потім все це видалила. Більше такого не робитиму, але тоді образилася.
Потім вночі ще про це думала і зрозуміла, що, напевно, людям настільки болить це мовне питання. І що коментарі були не просто заради тролінгу. Якщо більшість людей в країні не почне розмовляти українською, то мова може відмерти, як це траплялося багато разів в історії. А
українська мова сторіччями утискалась - згадайте Валуєвські циркуляри і так далі.
У мене російськомовна родина. Я звикла розмовляти російською, але добре знаю українську. В житті розмовляю російською, оскільки Євген Філатов - з Донецька і взагалі не знав української. Зараз він її, звичайно, розуміє, але вдома ми говоримо російською. Група також спілкується російською. Проте всі інтерв'ю я даю українською.
У мене була мета минулого року перейти повністю на українську мову. На жаль, це не відбулося. Я вирішила: так станеться цього року. З Євгеном буду розмовляти російською, але з іншими - лише українською. Вона в мене грамотніша, ніж російська, більш відфільтрована. В російській мові я багато лаюсь - 10% моєї мови є лайкою. Моя російська буденна і брудна. А українська для мене, як дорога святкова сукня, яку я одягаю лише на свята. Але ж можна бути завжди красивою - до цього я і прагну.
#ПереходьНаУкраїнську
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
