Соціальна політика німецьких консерваторів

Суттєву роль у теоретичному обґрунтуванні німецької моделі соціального страхування відіграв німецький учений і радник Отто фон Бісмарка, Адольф Вагнер, за участі котрого відбувалося формування системи соціального страхування. Він переконував, що державні фінанси неминуче пов’язані з прибутками й добробутом громадян, їхньою купівельною спроможністю, тому необхідно підтримувати певний баланс між цими складниками.
 
Закон про медичне страхування 1883 р. надавав медичну допомогу більшій частині німецьких робітників. Створювалася мережа лікарняних кас на місцевому рівні, внески до них робили як робітники, так і працедавці, котрі сплачували третю частину, натомість працівник – решту коштів установленого внеску. Виплати за лікарняним могли тривати до 13 тижнів.

За законом 1884 р. про страхування від нещасних випадків, запроваджувалася компенсація при тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві. За втрати повної недієздатності працівнику оплачувалися медичні витрати в розмірі 2/3 від заробітної платні. Усі виплати здійснював роботодавець. У 1886 р. прийняті доповнення до закону, за якими страхування від нещасних випадків поширювалося на сільськогосподарських робітників.

На реалізацію цієї програми по всій країні створювалися професійні товариства підприємців, передбачався поділ на секції за географічною ознакою. Серед обов’язків цих секцій – контроль за дотриманням техніки безпеки на виробництвах; участь у розслідуванні причин нещасних випадків на заводах і фабриках. Діяла лікарська експертиза від нещасних випадків, травматичні хвороби стали групуватися в особливу галузь медичної науки, тобто поступово почав формуватися особливий відділ медицини, близький за нинішніми мірками до судової медицини та травматології.

https://spilka-gromadskogo-roalizmu.webnode.com.ua