Статті / Література

собі на згадку......

4 червня 2021
Nikolas
  • ...в повітрі пурхають штучні комахи...одна з яких над тобою - слідкує за кожним твоїм поглядом, порухом, кроком, за кожною твоєю думкою, словом...її можна розчавити, але з"явиться інша, ще прискіпливіша...то ж - хай собі дзиготить, дзвенить у повітрі...в повітрі, в якому ніколи не чутимуться розлютовані людські голоси протесту і невдоволень...руїна, пустеля, поголос - ось що залишилося від колись квітучої країни...лишилася місцина, на якій обеліск із вписаними на ньому іменами і прізвищами осіб - з їх допомоги було знищено і "зачищено" від надто активного і бурхливого життя територію для жадібного, агресивного, жорстокого сусіди...так, ми це зробили!...і сумно визнавати це паскудство...але воно вже так є...ми втратили назавжди розсудливість, віру в майбутнє своєї країни - нам все одно! ...яка різниця! де і на якій території існувати...ми дійшли до безликості, узагальнених норм побуту у житті на просторах нашої невеличкої планети...і зрозуміли - нарешті! - що ніщо так не вбиває як зневір"я...від тоді ти разом з усіма потягнувся до світла, а впав у провалля...вийшов із темряви, а втрапив у темний тунель, у безвихідь...і кроки твої були впевнені, чіткі, а в розумі - сумніви...адже сусіда з добрими очима, заради якого була "зачищена" твоя батьківщина... - вбивця! і ти про те знаєш тепер, і на душу від того спадає лавиною нестерпно болюче камнепадіння...о! цей скалічений агресивним сусідом твій степ...він став символом суцільного болю і жалю...степ нині як докір тобі за твої безглузді, безрозсудні дії...а ці руїни, руїни осель - вони тепер як уявність, віддзеркалення барвистих будинків і розкішних палаців у збурених водах океану спогадів...і хвилі того океану всеохопні - вони поглинають простір твого існування і всього живого, з гуркотом і рокотінням, подібно людським істеричним реготанням здіймаються до небес і падають у вир лиха (заподіяного тобою ж!), досягають непроглядних глибин твоєї пам"яті завданих тобою страждань іншим життям - і людським, і життю планети - адже ти нищив рослинний світ, природу, землю, грунт, на якому трималася твоя батьківщина...і б"ються тепер ці хвилі об скелю майбуття, б"ються відлуннями у невідомість...і ти зазираєш, намагаєся прочитати скрижалі засерпанкової втаємниченості ще невідбутого... - адже саме там, в тих кришталевих крихких сферах віри і мрії прихована істина буття...там сховані усі відповіді...та не прочитати їх! не дізнатися тих відповідей ні тобі, ні будь-кому...а саме... - про що мріятиме сьогодення майбуття? чи є там мрія взагалі? чи відродилася вона, вбита нами та мрія?...чи мертва, як і у нашому часі?...і замість неї там, як і тут, у нашому сьогоденні - тверда, непохитна мета, досягнення якої не обмежується правилами, законами, принципами (які принципи?!!!...) - мета як конституція буття в "містечковій імперії", імперії для самого себе у собі самому...та як там не є - цікаво все ж таки знати подальшу долю мрії...адже мрія і подив - крила душі...і прикро, що цікавість наша так і залишиться нашою цікавістю без відповіді...бо неможливо зазирнути крізь століття у майбуття...гіперболізована егоїстичність - ось наша нинішня сутність...розмазане людинолюбство опанувало нашою свідомістю і стало вже стилем нашого буття...іскри гуманності іноді спалахують і миттєво згасають...забуваються... - розум наш надто вже завантажений, обплутаний інформаційною сіткою... - що там вже пам'ятати нам з минулого...минуле те, чого вже не існує і нехай ним займаються ті, хто цікавиться ним, живе в ньому, копирсається там за гроші чи так, задурно, для самозаспокоєння свого сумління...а нам байдуже! що там відбувалося колись і на які уроки минуле скликає нас...девіз сьогодення - оберігай свою "містечкову імперію", пробивайся всіма правдами і неправдами по життю, зраджуй всіх і все, не виправдовуйся, не втрачай гумор (він лікує від зайвих дурниць!), відхрещуйся від власних помилок, не вибачайся - бо ти, саме ти! головний зараз у цілому світі...і є лише цей день для тебе - тримайся його, ціни його, живи ним!...і то є правило, закон, аксіома, принцип - піклуйся про своє...все інше вторинне...одна країна знівелювала іншу?... - ну, і то й що?...у тебе що, це викликає стурбованість?...тривогу, хвилювання, обурення, навіть гнів?...але стоп - навіщо то тобі?!...сама країна влізла у пастку самознищення - країна, якій лише допомогли здійснити її ж мету...навіщо ж тобі зазнавати з того розчарувань?... - люди цієї країни фанатично прагнули свого зникнення з мапи цивілізації, вони втомилися! від свободи дій, думання, бажань і можливостей...і тепер їм лише крізь густий туман ілюзій промальовується майбутнє...але ж промальовується завдяки тим, кого ми не знищили, не закатували у в"язницях...і котрих не вбито прихильниками агресивного сусіди і самим цим сусідом...але...але...скоріш за все в сьогоденності прийдешнього розхитана віра в людину, обсміяно віру у вищу силу і вищий суд, науково обгрунтовано висновок  про не існування якоїсь там "вищої сили"...там, в майбутті опановано усі ресурси, усі можливі здібності, закладені природою в людстві...то ж, ти - десь на підсвідомості! - з відчаю розумієш, що ніщо так не вбиває як зневір"я, ганебна покора долі і збайдужіння...і ти йдеш між смолоскипами у темряві провалля крізь тунель...знайдеш затишне місце, сядеш, обіпреся спиною об холодну сиру стіну і завмреш у роздумах сидячи з краю сьогодення прийдешнього...сьогодення, для якого ти непотріб, сміття, щось темне, брудне, не знане, зайве... - минуле...і отак сидячи, скам"янієш з відкритими очима у майбуття на троні самотності, втрачених надій, забутої віри, знищеної мрії... - ніщо так не вбиває, як зневір"я... - прошепочеш пошерхлими вустами...а в повітрі пурхають штучні комахи...їх так багато!...вони пліткують у не існуюче твоє прийдешнє...і ти, давно вже знерухомлений і замшілий, слухаєш їх...байдужий і вічний у тій байдужості...
  • собі на згадку...... 1/1
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Автора Категорію Публікацію

432

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Скопіюйте цей код на ваш сайт, або блог:

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

UA Modna 0
Повідомити про помилку