Сміла - Польща. Враження 14. У пошуках кращої праці

29 травня 2017
Kliff

Запах клею, яким зліплюють взуття, переслідував всюди, ванну кожного дня треба було чистити від чорного напилу, який ми привозили на собі з роботи. Зарплата не надто нас влаштовувала, виходило, що ми оплачуємо проживання і харчування, а відкласти додому не дуже й вдається. Кицька працювала на різноманітних процесах під керівництвом нормального майстра, тому робота їй більш-менш подобалась, а я потихеньку став подумувати про зміну своєї праці.



1 травня прийшло свято. Не подумайте, що ми із тих, хто ностальгує "по билим врємєнам", ми не збирались на демонстрацію, не прасували піонерські краватки і не вчили віршів про дєдушку-лєніна. Ні-ні, як кажуть, боронь боже! Просто в 2016 році на Міжнародний день солідарності усіх трудящих припало велике свято – Великдень. Попри те, що я є атеїстом, я шаную традиції і люблю поласувати смачненьким за святковим столом. А цього разу Бог нам прислав, під виглядом наших мам і тат, величеньку торбинку із різноманітними смаколиками українсько-домашнього походження мейд ін Сміла.
 

Ще за кілька днів до свята я сходив слиною, проходячи повз наш забитий під зав’язку холодильник, який пильно охоронявся Кицькою. В ті нелегкі три дні з чистого четверга і до суботи у мене почався Великий піст: домашні ковбаси, мальовані писанки, рожеве сальце з проростю, печеня з хріном – все це лежало опечатане страшним наказом "НЕ ЧІПАТИ ДО СВЯТА!!! ВІДКРИТИ НА ВЕЛИКДЕНЬ".

Нарешті з горем навпіл і з початковими задатками гастриту від вимушеного голодування я таки дочекався омріяної суботи. Чому суботи, а не неділі, запитаєте ви? А тому що в Польщі святять паски у суботу, мабуть це є одна з різниць між католицькою і православною вірою, я в цьому не дуже компетентний.

Після обіду до нас завітали наші нові друзі – колеги Ольга і Ярослав. Ці молоді привабливі люди родом із Івано-Франківщини, а саме із славнозвісного міста Коломиї – міста, завдяки якому ми співаємо коломийки, міста слави воїнів ОУН-УПА, міста народження цієї видатної пари, яким судилося спроводжувати нас у всіх радостях і печалях все своє тепер уже нелегке життя. Принаймні я тішу себе такою надією. Планувалося, що ми зі Славіком (Ярослав чомусь воліє, щоб його називали саме Славіком, а може це Олька так вирішила, не знаю) тихенько поп’єм пивка, кави, чаю, поки дівчата приведуть до ладу свій зовнішній вигляд за допомоги фарби для волосся, косметики і ще там чогось. Наші дівчата не відрізняються від інших представниць послідовниць матері Єви, вони теж трохи не згодні з Господом, але не за яблуко, проти якого не встояла пращурка, а стосовно своєї зовнішності. 
 

Вони гадають, що бозя недооцінив ролі хімії, яка так необхідна у нашому сучасному житті для більш довершеного тюнінгу свого образу. Процес цей, як ви розумієте, надтривалий і ми із Славоном, а потім і з дівчатами, поки в них під рушниками самотужки фарбувались корені волосся, почали обідати, пізніше обід плавно перейшов у вечерю і коли вже настав момент готовності нашого виходу в світ божий, виходити ніхто нікуди не хотів. Ми дуже гарно відпочили за дружнім столом вчотирьох, зірвали печаті з холодильника і смачно вкусили всі подаровані ненькою–Україною наїдки. Коротше, до костьолу ми не потрапили, та не дуже й намагались.

Після свят я повідомив пану Янеку, що працювати тут я не бажаю і хотів би знайти іншу, більш оплачувану працю. Янек обіцяв подумати, а я із властивою для себе рисою не став надто сильно чекати і майже відразу повідомив своєму майстру Рафелу, що за два тижні я звалюю з фабрики.

В кінці травня Янек потішив тим, що знайшов для мене роботу в ресторані при "Мануфактурі" помічником на кухні. Не буду довго розповідати про цю каторгу, тим більше, що я там затримався всього на три дні, скажу просто, що там робота по грошам не погана, але для мене тяжка психологічно – мусиш сам постійно шукати заняття, вихідні маєш тільки серед тижня, працюєш з 10 ранку до 23-ої, а у вихідні і свята навіть до 1-шої. Але найстрашніше це був вивіз сміття. За півтори-дві години сміттєвий контейнер набивався під зав’язку і я або хтось із хлопців колег по цій праці мусили його вивозити на смітник. Шлях вивозу пролягав через двір "Мануфактури". Уявляєте,  саме в той час, коли люди смачно поїдають замовлену в ресторанах їжу, за спинами з’являється якийсь чувак, який тягне за собою контейнер, з якого не дуже приємно пахне, щось крапає, залишаючи за собою струмочки зеленкуватих калюжок, а на додачу з під нещільно закритої кришки на бідного відвідувача погрожують випасти якісь мокрі коробки. 
 

Прямо заявляю, цей шлях пройти – треба мати неабияку стресостійкість, якою не відрізняюсь. А після того, як я побачив на власні очі, як готують на весілля і, за відсутності вільного місця кухарі припаркували весільний торт просто на сміттєве відро, я більше лишатися тут не міг, моє минуле, яке я провів працюючи в ресторанній галузі, було шоковане таким підходом до клієнта і я просто пішов. Пішов, щоби більше ніколи не повернутись сюди не те, що працівником, а й, не доведи боже, відвідувачем.
 

Я більше не хотів мати нічого спільного з працею, яку пропонував мій працедавець, хоча й розумів, що я ще чекаю на карту побиту і з юридичної точки зору працюю у нього або ж мушу знайти іншого працедавця і переробити документи на нього. До того часу моя польська вже стала більш досконалою і я прийняв рішення знайти сам собі працю, забивши на пана Янека. Відкривши OLX.pl я зрозумів, що гарно і зручно проживати у великому місті. 
 

Лодзь пропонував безліч різноманітних варіантів і працедавці взагалі не поділяли потенційних працівників на своїх і чужих, тобто на поляків і не поляків. За півгодини я вже домовився по телефону з якимось Маріушем про завтрашній вихід на роботу. Робота полягає у задбанні садів та присадибних ділянок, це саме та праця, яку зараз модно іменувати ландшафтний дизайн. Ну що ж, настрій відразу покращився. Завтра о 8-ій ранку мушу бути в Олександрів-Лодзькому. 
 
Далі буде:
Враження 15. Літо.
Посилання на зміст:
Враження 1.  http://www.uamodna.com/articles/smila-poljscha/
Враження 2. http://www.uamodna.com/articles/smila-poljscha-1/
Враження 3. http://www.uamodna.com/articles/smila-poljscha-vrazhennya-3-denj-dobzhyy-poljscha/
Враження 4. http://www.uamodna.com/articles/smila-poljschavrazhennya-4-znayomstvo-z-poljscheyu/
Враження 5. http://www.uamodna.com/articles/smila-poljscha-vrazhennya-5/
Враження 6. http://www.uamodna.com/articles/smila-poljscha-vrazhennya-6/
Враження 7. http://www.uamodna.com/articles/smila-poljscha-vrazhennya-7-robota/
Враження 8.  http://www.uamodna.com/articles/smila-poljscha-2/
Враження 9. http://www.uamodna.com/articles/smila-poljscha-vrazhennya-9-novorichna-vidpustka/
Враження 10. http://www.uamodna.com/articles/smila-poljscha-vrazhennya-10-chas-zmin/?social=1&view=1
Частина 2. Лодзь.
Враження 11. http://www.uamodna.com/articles/smila-poljscha-chastyna-2-lodzj-vrazhennya-11-pryvit-druzyaky/
Враження 12. http://www.uamodna.com/articles/smila-poljscha-vrazhennya-12-nelegki-chasy/
Враження 13. http://www.uamodna.com/articles/smila-poljscha-vrazhennya-13/
 
Посилання на головну блог-сторінку:
http://kliff.uamodna.com
 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Що можна дізнатися про себе на основі власних сексуальних фантазій
Наші сексуальні фантазії відображають, принаймні частково, особистісні риси та особливості. Доктор філософії Джастін ЛейМіллер, вивчаючи сексуальні фантазії понад 4000 американців для своєї книги, виявив, основні п'ять факторів особистості. А саме...
Читати більше