Смерть і праця письменника

Михайло Коцюбинський. Цвіт яблуні.
 
Немає більшого горя, ніж коли вмирає твоя дитина.

"Я щільно причинив двері од свого кабінету. Я не можу… Я рішуче не можу чути того здушеного, з присвистом віддиху, що, здається, сповняє собою весь дім. Там, у жінчиній спальні, вмирає моя дитина. Я ходжу по свому кабінету, ходжу вже третю безсонну ніч, чуткий, як настроєна арфа, що гучить струнами од кожного руху повітря".

Проте письменники – особливі люди. Навіть смерть дитини вони використовують для того, аби відобразити щось подібне у своєму майбутньому творі.

"У вікна дивиться ніч, без кінця довгі, глибокі, чорні простори. Десь далеко стукає калатало нічного сторожа. Скільки віків будить воно нічну тишу своїм дерев’яним язиком, скільки людей, поколінь пережило… Воно завжди викликає у мене настрій, почуття зв’язку з далеким минулим, із життям моїх пращурів. Щось є просте й миле у тій промові калатала, якою воно серед тиші й безлюддя обіцяє боронити спокій твого сну… Чому б мені не взяти такої ночі до того епізоду розпочатого мною роману, де Христина, покинувши свого чоловіка, опинилась раптом із великого города у глухому містечку? Їй не спиться. Вона відчиняє вікно своєї хати… Ціле море дерев у цвіту… м’якими чорними хвилями котиться навкруги… Спить містечко, як купа чорних скель… Ні згука, ні блиску під хмарним небом. Тільки запахи душать груди та тріпочеться оддаль глухе калатало, немов перебої серця незримого велетня… Яке се нове для Христини, невидане… Вона відчуває…

Я стрепенувсь. Боже. Що зо мною? Чи я забув, що у мене вмирає дитина?".



Здається, природа і смерть – речі несумісні. І все ж вони існують поруч. Дитина вмирає, але "Цвітуть яблуні. Сонце вже стало і золотить повітря. Так тепло, так радісно. Птахи щебечуть під блакитним небом. Я машинально зриваю цвіт яблуні і прикладаю холодну од роси квітку до лиця. Рожеві платочки од грубого дотику руки обсипаються і тихо падають додолу. Хіба не так сталося з життям моєї дитини?".

Письменник дивиться на свою мертву донечку.

"А моя пам’ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує і сю безвладність тіла серед цвіту яблуні, і гру світла на посинілих лицях, і мій дивний настрій…

Я знаю, нащо ти записуєш усе те, моя мучителько! Воно здасться тобі … колись … як матеріал…
Моя мила донечко, ти не гніваєшся на мене?".

Так письменник завжди залишається ремісником своєї справи, що навіть смерть близьких людей не може зупинити його працю.
 
Анатолій ВЛАСЮК
27 квітня 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Як вибрати наматрацник: різновиди невидимого помічника
За об'ємним матрацом досить складно доглядати: чистити його й сушити в разі забруднення незручно. Наматрацник захистить виріб від пилу та бруду, завдяки чому термін його служби подовжиться.
Читати більше
Синергія краси та емоцій в унікальному проєкті Сергія Горічка
Коли наша природна краса стає найбільш помітною? У сутінках прохолодного вечора, у моменти, коли земля тікає із-під ніг чи, можливо, коли ми все ж наважуємося позбутися важких обладунків, наприклад, у вигляді косметики? Чому нам часом здається, що неосяжну глибину власних емоцій необхідно приховувати не лише від оточуючих, а й від самих себе?! Саме все це та багато іншого вмістив у собі унікальний
Читати більше
Солов'ї з Шаоліня і відьми у Заліщиках: 5 книг, які вразять своєю екзотикою
Книжки цього огляду, — наче подорож у далекі екзотичні країни, які виявляються віддзеркаленням внутрішнього світу їх героїв, даруючи нам захоплюючі історії про несподівано рідне й близьке. Саме таке, магічне поєднання оповідної естетики й визначає справжню літературу нашого часу.
Читати більше