Слідами Марії-Антуанетти. Версальський палац

8 березня 2016
Liubov Kovalchuk

Про правдивість загальної істини "Мрії здійснюються" я переконалась на власному досвіді. Поїздкою в Париж я марила скільки себе пам'ятаю. І от я тут! Париж зустрічає сірістю та холодом. Але в мене є зелений сведр! Правда жодна парижанка, котра себе поважає, такий светрик би не вділа... Але мені байдуже. Зимно, а нічого іншого я не маю. Автобус доправляє нас прямо у Версальський палац. Як то кажуть відразу-ж "з автобуса на бал". 

Уууу. Золоті ворота! 

І трьох кілометрова черга... Складається вона переважно з малих та смішних китайців. Від імені усіх курдуплів хочу сказати, що зі ростом 155 см, я в Китаї була би навіть дуже висока дівка. 

Стоїмо ми стоїмо... Але на диво черга просувається швидко. Якихось півгодини і нам вже вручають вхідний квиток, план Версалю на російській мові та аудіо-гід. Юрба людей несе мене вперед. Я щось навіть і не зрозуміла, що екскурсія вже розпочалась і я йду (точніше мене несуть) слідами французьких королів... Але спершу декілька слів про Версаль.

Ця резиденція французьких королів була побудована у 1661-1710-х рр. Над будівництвом палацу разом зі садами працювали найкращі архітектори того часу. Внутрішнє переоформлення покоїв відбувалося практично весь час, аж до Французької революції 1789 року. Комплекс Версальського палацу внесений до Світової спадщини ЮНЕСКО. Всі розрахунки пов'язані з будівництвом збереглися. По приблизним підрахункам побудова палацу поглинула близько 2,6 мільярда євро.

Перше, що я бачу - отака-ось штукенція.

Потім юрба виносять мене до королівської каплиці...

  ... та галереї французьких королів.

На першому поверсі розташований музей історії Франції, відкритий у 1837 році. Від величезної кількості експонатів починає йти обертом голова...

Пролітаємо музей, фоткаємо ще декілька статуй (практично у кожній кімнаті палацу можна знайти зображення Людовіка XIV)... 

 ... і входимо у Зал війни (Salon de la guerre).

Знову Людовік..

Більша частина грошей пішла на внутрішнє оформлення палацу. Хоч, як це не сумно, але майже всі меблі були знищені під час французької революції. Сучасний Версаль обставлений меблями, які походять з тієї ж самої епохи, або оригіналами, які вдалося знайти.

Після залу війни - Дзеркальна галерея (або Велика галерея). Це перше місце у світі, де можна було побачити себе у повний ріст. Старовинна технологія видування скла не дозволяла виробляти великі дзеркала. Тому вони були маленькими та дуже дорогими. У дзеркальній галереї маленькі дзеркала були складені разом.

А це вже сучасне мистецтво. Велетенські туфлі з банячків та пухнастий вертоліт.


Пройшовши дзеркальну залу, виходимо до кімнати королеви...

Кожен із залів палацу мав свою назву. Всього їх було 7 і назвали їх на честь римських богів. Але я навіть найменшого уявлення не маю, які це салони. В голові "всьо сі змішєло змішєло".  

У одному з цих салонів бачимо ось таких симпатичних левиків...

 ... і виходимо на другий поверх.

Свою групу я загубила ще у дзеркальній залі. Лажу сама.

 Гігантські юрби туристів мені вже набридли, тому тримаю курс на сади Версалю. Там хоч є де розвернутися. Пройшовши ще один здоровецький зал...

... виходжу в парк.

Далі буде...

Читайте про початок цієї подорожі:
Вперше в Європі. Початок прощі. Чернівці - Лагевнікі.
Королівське столичне місто Краків.
Дивовижне місто Краків. Частина друга.
Ченстохова - духовна столиця Польщі.
Велике Герцогство Люксембург. Дива маленької країни

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

УКРАЇНІЗАЦІЯ: ТО ЩО ЦЕ БУЛО?
Історики досі сперечаються про те, чим же була насправді славетна українізація 20-х років. Так чи інакше вона стала яскравим періодом, котрий за багатьма ознаками виламувався з тієї трагічної української історії, яку, за Винниченком, "треба читати з бромом".
Читати більше