Слава Героям

19 грудня 2014
Іван Безушко

В пам'ять Івану Прокопі  25 р. та Адельку Витрикушу 24  р., які загинули в боротьбі за волю і незалежність України!

Світанок ввірвався в село, побудивши сонних псів, які валували на повний голос, а це означало, що вулицями села йшов чужинець. Йшов один, потім ще і ще, йшла вже досить численна ватага військових. "Держи їх, тримай! Вони забігли в он оту хату!" - шипіли хриплими голосами. Швидкими тінями промайнули посохлими кукурудзами та поховались у великому саду за деревами. Вони деякий час дивились дулами гвинтівок та автоматів в маленькі вікна врослої в землю Ходаневої хати. Пролунав голос і ватага розбіглася городами навколо неї і впала в осінній зораний чорнозем, готовий до зимового сну. 

Село не мовчало, заскрипіло хвіртками, загриміло відрами біля криниць, але враз наче все принишкло, затихло, навіть крикливі сільські півні перестали кукурікати, а це означало, що про непроханих чужинців, які з'явилися, дізналися всі. Перелякані селяни поприлипали до своїх вікон і поглипали тривожними та цікавими поглядами на Ходаневу хату.    

Відколи прийшла "нова влада" тривога не відступала від мирних осель працьовитого люду, а вона стверджувалася прикладами гвинтівок, свавіллям і збиткуваннями над людьми, що пережили тільки-що окупацію.

Був напівголодний 1949 рік. Пожовкле листя в саду шелестіло, додаючи ще більшої тривоги. Враз з оточеної хати вибігла дівчина: "Дайте вийти! Я не винна!" - і швидко побігла вулицею вниз в бік Пилипки, криниці, де весь куток села брав воду. Рипнули двері і в них з'явилась ще одна. Вона замахала руками. Напружені нерви зайд здали і вони тріснули пострілами. Дівчача біла сорочка вкрилася кров'ю, вона ще раз схлипнула і затихла. "Вбили німу", - загомоніли довкола принишклі селяни. У відповідь з маленьких віконець дружно гримнули кулями по головах, які бовваніли із свіжозораної ріллі. Стрілянина то тривала, то раптово припинялися. Вже багато зайд конало, щедро поливаючи кров'ю і без того родючу українську землю. Та з хатинки вогонь майже не припинявся.  

До сусідської хати люди привели Кутниху - матір одного з тих хлопців, які були в Ходаневій хаті. "Адельку, дитино, здайся! Вони тебе простять!" - говорила, волала вона крізь постріли. "Відсидиш трохи, але живий лишишся!..." - кричала, ридала через прочинене сусідське вікно згорьована матір.

"Йдіть додому мамо! Вони не простять... Ми вже декількох вбили... Йдіть!" - в його голосі був і розпач, і рішучість. Як з'явилась, так і зникла невідомо де стара мати.   

Немов бджолиний рій то туди, то сюди літали розпечені вогнем кулі, готові в будь-яку мить вжалити все живе. Раптом у вікна, де були повстанці, полетіли гранати, хлопці не впали в розпач, вони ловили їх на льоту, кидаючи назад, сіючи смерть серед ворогів.  

"Іване патрони кінчаються! Що будемо робити? До вечора не протримаємося!" - шепотів Аделько. "Нічого, в мене є ще дві кулі, про запас. Одна для тебе, одна для мене, - відповів Іван. - Поки що співаймо, Адельку!" - "Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля, ще нам браття українці усміхнеться доля!" Тріскотіли кулемети і під їх музику пісня линула далі. "Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці, запануєм і ми браття у своїй сторонці". "Запанують наші браття, Адельку, запанують і, навіть, в нас в Ниркові! Будуть бачити Вільну Україну! Душу й тіло ми положим за нашу свободу і покажем, що ми браття козацького роду! Так що ж, Адельку, положемо!" "Не можу Іване! Я сам не можу! Допоможи мені, брате! Бо будуть дуже збиткуватися вороги над моїм молодим тілом". "Ти думаєш мені легко!"   "Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону. В ріднім краю панувати не дамо нікому. Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє, ще у нашій Україні доленька наспіє!" - голоси лунали над лісами і відбивалися луною від пагорбів, якими ще недавно бігали босоніж хлопці, летіли понад бурхливим водоспадом і линули, линули, линули...  

"Ну що ж, пора, Адельку! Пора, брате"  

"Душу й тіло ми положим за нашу свободу!" "Стріляй, Іване, стріляй!" - пролунало два постріли і настала тиша, мертва тиша. Було навіть чути, як ще коло вцілілої якимсь дивом шиби бриніли осінні мухи, розігріті за день сонцем. Першими до повстанців прибігли односельці.    

Іван ще був живий і повільно вмирав, шепочучи пересохлими покусаними до крові губами: "Аделька вбив я... Він сам не зміг... Тоді і в себе встрелив. Простіть мене, люди! Простіть!"  

"Ми прощаємо... Нехай Бог простить..." - прошепотіли у відповідь ті... Іван вмер... Двоє юнацьких тіл поклали коло школи, для їх впізнання зігнали мало не все село. Люди йшли понуро, опустивши голови, і вперто не впізнавали юнаків, хоча їх знали всі, бо ж виросли хлопці в селі, пасли худобу на лузі, працювали на городі й в полі, і бавилися, коли був вільний час.  

Привели Прокопиху, матір покійного Івана. Вона підійшла, мов кам'яна, погладила хлопців по головах і сказала: "Файні хлопці, кучеряві, але мого нема..." - та й пішла. Люди йшли невеликою чергою і впізння було подібне на відання останньої шани героям.    

Юнаків не впізнав ніхто ...
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Який матрац обрати при болю в спині
Турбота про власне здоров’я завжди має бути в пріоритеті, особливо, якщо справа стосується стану спини. Для відновлення сил та здорового стану хребта й м’язів дуже важливо правильно відпочивати, користуючись усіма перевагами сучасних якісних матраців.
Читати більше
З чого почати навчання гри на гітарі
Вивчення нового музичного інструменту розширює кругозір та допомагає відкрити в собі нові таланти. Бажання освоїти гітару на початковому рівні легко реалізувати навіть при самостійній роботі, без звернення до викладачів. Розглянемо первинні етапи, що передують впевненому відтворенню кількох улюблених мелодій.
Читати більше