|
9 березня 2019
Анатолій Власюк |
СКУЛЬПТУРНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ ПРАВДИ
Іван Кавалерідзе. Коліївщина.
Фільм за мотивами поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки” створено 1931-го, але на екрани він вийшов через два роки. Радянська цензура вдруге порізала стрічку 1968-го.
Іван Кавалерідзе був не тільки кінорежисером, а й скульптором. Чимало образів у фільмі статичні, ніби вирізані. Це обумовлено тим, що кінорежисер не мав можливості сказати всієї правди про Коліївщину, тому вдався до такого художнього прийому, даючи волю уяві глядачів, які повинні були зрозуміти сутність однієї з найтрагічніших сторінок української історії. Інколи фільм нагадує німе кіно, коли нема слів, а звучить лише музика.
Коліївщину й досі по-різному трактують. В оцінці Кавалерідзе це був вияв українського патріотичного духу. Навіть радянська цензура була безсилою витравити це зі стрічки.
Історія не потребує тлумачень і виправлень. Коліївці різали росіян, поляків, євреїв, своїх запроданців-українців, усіх, хто знищував і ґвалтував українське. Цей основний посил Кавалерідзе вдалося донести до глядача.
Нині, коли маємо незалежність, ніхто із вітчизняних кінорежисерів не спромігся правдиво розповісти про жорстку і жорстоку боротьбу українців за волю. І це стосується не лише Коліївщини. Або серед них нема українців за духом, або талантом не вийшли, або спрацьовує самоцензура.
Анатолій ВЛАСЮК
Із книжки “Моє кіно”
8 березня 2019 року
| 0 | 999 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
