Штірліц і радянська пропаганда
Юліан Семенов. Експансія-1.

Штірліц і радянська пропаганда

Юліан Семенов. Експансія-1.

Ви знаєте, хто такий Веніамін Володимиров, який народився 8 жовтня 1900 року? А Максим Максимович Ісаєв? Ну, Штірліца точно знаєте із “Сімнадцяти миттєвостей весни”. Це один і той же чоловік, тобто літературний персонаж.

Юліан Семенов був одним із небагатьох радянських авторів, якому дозволяли показувати німців не дурними, а тим паче дурнуватими. В читача мало скластися враження, що перед нами розумний ворог, однак радянський розвідник його перемагає.

В “Експансії” ми бачимо Штірліца вже після війни. Він повинен знайти нацистських злочинців, але усвідомлює, що багатьох із них перевербували американські спецслужби.

Роман скроєний за лекалами радянської пропаганди. Ідеологічних розходжень з Кремлем письменник не допускає, однак робить, здається, неможливе: зацікавлює читача. Детектив і любовна історія – це сплав успіху. Історичні і філософські роздуми – це на гурмана. Читач проковтує це місиво, залишаючись у рамках радянської дійсності.

Автор користується архівними даними, матеріалами Нюрнберзького процесу, приправляючи розповідь власними вигадками і фантазіями. Читачеві зазвичай подобається не документальне, а правдоподібне.

На жаль, людське життя коротке, а вік розвідника – тим більше, тому історія Штірліца рано чи пізно мусила закінчитись. Попри радянськість його образу, в нинішніх літературі та кінематографі не маємо аналогічного по значенню персонажу.

Подібні книжки, створені в 70-80-х роках минулого століття, сьогодні можна переглядати з іронією, але читач тих часів шукає щось подібне в сучасній літературі – і не знаходить. Мова не завжди про ностальгію. Хочеться інтелектуальних літератури і кінематографу. І, звичайно, без ідеологічних нашарувань.

Образ Штірліца зайняв своє достойне місце в історії шпигунського роману.

Анатолій ВЛАСЮК

21 липня 2019 року